TextBook Побачивши картину, Ленґдон різко зупинився:
— Боже мій, невже… це оригінал?
Амбра всміхнулася:
— Так, я ще в літаку хотіла тобі про це сказати, але вирішила, що краще, аби це було сюрпризом.
Утративши дар мови, Ленґдон підійшов до полотна. Завбільшки воно було приблизно чотири на півтора метра — значно більше, ніж здавалося йому тоді в Бостонському музеї образотворчого мистецтва. «Я чув, що його продали анонімному колекціонеру, але й гадки не мав, що це був Едмонд!»
— Коли я вперше побачила тут цю річ, — сказала Амбра, — я не могла повірити, що Едмонд любить такий стиль у мистецтві. А тепер розумію, над чим він працював цілий рік, і мені аж моторошно від того, наскільки вона доречна!
Ленґдон кивнув, і далі не в змозі повірити власним очам.
Перед ними була одна з найвідоміших робіт французького постімпресіоніста Поля Ґоґена — новатора, який утілював саму суть пізнього символізму кінця ХІХ століття і прокладав шлях для сучасного мистецтва.
Підходячи до картини, Ленґдон був глибоко вражений подібністю палітри Ґоґена і тих барв, які він бачив, заходячи до Каси Міла: та сама суміш природних зелених, коричневих і синіх відтінків — і так само дуже натуралістичне зображення.
Попри яскравість та виразність людей і тварин, які населяли картину Ґоґена, погляд Ленґдона одразу ковзнув у верхній лівий кут, де на жовтій ділянці була написана назва. Ленґдон вражено прочитав: «D’où Venons Nous / Que Sommes Nous / Où Allons Nous»[62].
Професор замислився: чи не надихала Едмонда особливим чином щоденна зустріч із цими питаннями?
Амбра стала поряд із ним.
— Едмонд казав, що хоче, аби ці питання його мотивували щоразу, коли він повертається додому.
«Авжеж, тут їх не обійдеш!» — подумав Ленґдон.
Дивлячись на те, як Едмонд розташував цю картину, Ленґдон замислився, чи вона сама не містить якоїсь розгадки до того, що Кірш відкрив.
На перший погляд, на полотні все було занадто просто для глибокого наукового висновку. Широкими нерівними мазками митець зобразив джунглі Таїті, де живуть тубільці-таїтяни і тварини.
Ленґдон був добре знайомий із цією картиною і згадав, що Ґоґен задумав її так, щоб вона «читалася» справа наліво — у бік, протилежний читанню стандартного французького тексту. Тож око Ленґдона швидко прослідкувало за знайомими фігурами в заданому художником напрямку.
З правого боку на камені спало немовля — тут життя починається. «Звідки ми?»
Посередині люди різного віку зайняті повсякденними справами. «Хто ми?»
А з лівого краю ветха жінка сидить самотою в глибокій задумі і, здається, розмірковує про свою смертність. «Куди ми прямуємо?»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джерело» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 52“ на сторінці 2. Приємного читання.