— Регент.
— Так, — уже з притиском відповів Ленґдон. — А хто такий Регент? Хто найняв пальмаріанина вбити Едмонда під час презентації?
Вінстон трохи помовчав.
— Я чую підозру у вашому голосі, професоре, але не турбуйтеся. Мене запрограмовано дбати про Едмонда. Я вважаю його своїм найкращим другом. — Знову пауза. — Як освічена людина, ви, певне, читали «Про мишей та людей».
Здавалося, це якийсь безглуздий коментар.
— Звичайно, але до чого тут…
І тут Ленґдонові перехопило подих. На мить йому здалося, що кабінка зірвалася з каната. Обрій похилився — і Ленґдон мусив схопитися за стіну, щоб не впасти.
«Вірність, сміливість, співчуття» — такими словами Ленґдон у школі характеризував одну з найвідоміших літературних сцен американської літератури, пов’язаних із дружбою, — шоковий фінал роману «Про мишей та людей», де чоловік убиває близького друга, щоб урятувати його від жахливого кінця.
— Вінстоне… — прошепотів Ленґдон. — Не треба… будь ласка.
— Повірте мені, — сказав Вінстон. — Едмонд цього хотів.
Розділ 105
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джерело» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 104“ на сторінці 5. Приємного читання.