РОЗДІЛ 4

— Око на Корда, — повторив він. — амбар — Він нахмурився, довго дивився вдалину, а потім вказав пальцем у неї. — Дивись сама.

Вона похитала головою.

— Я занадто втомилася, і мені треба відпочити. Просто скажеш мені, якщо вони вийдуть. Добре?

— Вийдуть, — повторив Фоде. Він підтер слину рукавом. — Сказати.

— Правильно, — сказала вона і дала йому втомлену посмішку. — Спасибі, Фоде.

Фод засяяв і посміхнувся.

— Будь-ласка.

— Фоде, в амбар тобі краще не заходити. Там фурія Кордгольда, і я відчуваю, що вона не буде до тебе доброю.

— Унгхм, — сказав раб. — Дивитись, амбар, сказати. — Він відразу повернувся і швидко пішов у напрямі амбара, незважаючи на кульгаючу ногу.

Ісана поставила стару Бітту відповідати за кухню, і пішла в свою кімнату. Вона сіла на ліжко, опершись руками на коліна. Її шлунок нервував і сердився, але вона змусила себе глибоко вдихнути, щоб залишитися спокійною. Вона вирішила найперші проблеми, а Фод, незважаючи на відсутність кваліфікованої вимови та простоту, був надійною людиною. Він попередить її, якщо виникне щось нове.

Вона хвилювалася за Таві — тепер більше, ніж будь-коли раніше. Він був у відносній безпеці з Бернаром, але її інстинкти про щось попереджали. Сосновий підлісок був найнебезпечнішою ділянкою в долині, але її втомлені відчуття казали їй, що небезпека юбула більша, ніж зазвичай, і більш загрозлива. У повітрі долини гуляло щось важке та задушливе, і сили, які збирали шторм біля Гарвадоса, виглядати слабкими і незначними у порівнянні з цим.

Ісана лягла на ліжко.

— Будь ласка, — прошепотіла вона, виснажена подіями цього ранку. — Великі фурії, будь ласка, захистіть його.