РОЗДІЛ 39

— Вибачте, пане. На східному складі, і вже охороняються.

— Вже охороняються? — запитав Джиральді. — Звідки ти знаєш?

— Двері замкнені.

Джиральді нахмурився від його слів.

— Ну, тоді знайди Харґера і відведи його… Що це на твоєму одязі?

— Сіно, пане.

— Ти упав у сіно, легіонер?

— Один з гольдерів кинув його на мене. Вони розкидають його по всьому дворі.

— Що?

Амара пояснила.

— Мій наказ, Центуріон.

— Але, леді… - запротестував Джиральді. Він скинув шолом і тепер потирав своє коротке волосся. — З усією повагою, ваша милість, що за ідіотський наказ? Якщо ви розкидаєте сіно по всьому дворі, воно спалахне вогнем і димом, у якому ви навряд чи щось побачите, Усі ми знаємо, що вони будуть стріляти запаленими стрілами через стіну.

— Це розрахований ризик, центуріон, дещо, що я не можу пояснити вам зараз.

— Леді… - запротестував Джиральді.

Зі стіни хтось крикнув:

— Командир!

Амара і Джиральді обернулися, щоб подивитись на крикуна.

Блідий молодий легіонер дивився на рівнину за фортецею.

— Вони рушили.