РОЗДІЛ 35

— Вона каже правду?

Бернард склав руки на грудях і посміхнувся до Джиральді.

Центуріон почухав потилицю.

— Добре, Ваша милість графиня. Я вважаю, що першим ділом нам слід почати з Плювуса…

Хагґер засміявся:

— Плювус згоден з усім, що скаже її милість, чи не так, командире? — Він знову взяв Плювіса за волосся і похитав його головою. — Так, дозвіл у нас є. Я лікар, і, на мій медичний погляд, ця людина думає достатньо правильно. Набагато правильніше, ніж коли він тверезий, у всякому разі.

Джиральді нервово сковтнув.

— Так, тоді вам доведеться поговорити з Пірелом, ваша милість. Він комндир лицарів у гарнізоні. Якщо він послухає вас, інші сотники послідують за ним, а їхні лицарі за ними.

— Пірелом? Пірелом Чорне Лезо?

— Так, ваша милість. Сильний заклинатель металу. Фехтувальник, яких я рідко бачив. Стара кров, старий рід і все таке інше. Він не жаліє тих щенят, яких ми отримали, але йому не сподобається, що керувати ним прислали жінку, ваша милість. Він завдавав Олівії стільки клопоту і головної болі, як усі решта разом.

— Чудово, — відповіла Амара, збираючись з духом. Тоді повернулася до Бернарда. — Мені потрібен мій клинок.

Очі Бернара розширилися.

— Ви ж не думаєте його вбивати — навіщо такий екстремальний варіант? Особливо якщо він розріже вас на дві частини.

— До цього не дійде. Покладіться на мене. — Вона повернулася до Джиральді і сказала: — Відведіть мене до нього.

— Ваша милість, — невпевнено сказав Джиральді. — Я не впевнений, що ви розумієте на що йдете. Він і решта лицарів вже полягали спати.

— Ви маєте на увазі, що вони азартні і п'яні — сказала Амара. — Я бачила це раніше, сотник. Ведіть мене до нього.

— Меч я принесу, графиня, — буркнув Бернард.

Вона подивилася на нього і подарувала йому швидку посмішку.

— Дякую, стедгольдер. Цілитель, здається Дізнавач потребує найближчого ліжка.

— Я думаю, він згоден, — весело погодився Харґер. Він втягнув Плювуса в камеру і безладно опустив на голу долівку. — Найближче доступне ліжко.