РОЗДІЛ 35

Звичайно, його тепло, його близькість, були дуже приємними. М'яка сила його рук та тіла була тим, що здавалося привабливим, заспокійливим та покірним одночасно. І запах обвітреної шкіри на лиці, і щось невимовне, абсолютно чоловіче, щось, через що вона відчувала, що хоче зняти одяг і бути перед ним оголеною…

Вона підвела руки, щоб відштовхнути його від себе, але виявила, що її пальці просто відпочивають на важких м'язах його грудей, вимірюючи їх силу і жар, а її губи і далі тиснуть на його, вивчаючи та дегустуючи смак.

Він видав тихий голодний рик, натискаючи на неї сильніше, наближаючи своє тіло до неї, змушуючи сильніше стукати її серце. Вона все ще була зла на нього. Звичайно ж. Вона повинна була виконати свою роботу. І незалежно від того, наскільки добре він може пахнути, чи відчувати, як її тіло реагує на нього…

Вона перервала поцілунок з розчарованим вигуком. Він відхилився, трохи, його очі дивились на неї.

— Як ти думаєш, що ти зараз робиш? — зажадала вона відповіді. Її голос був навіть більш спокійним, ніж вона сподівалася.

— Я думаю, що замкнений у маленькій кімнаті з гарною жінкою, — тихо сказав Бернард. — І я її цілую.

— Я не маю часу цілуватися, — сказала Амара, хоч її очі зосередилися на його лиці, а губи відчували себе трохи розчарованими.

— Але ж ти теж хочеш… — сказав Бернард.

— Ні, - сказала Амара. — Я маю на увазі, що це невчасно…

— Невчасно? Куди ж ти плануєш піти? — Він нахилив голову і м'яко поцілував її шию, теплими губами. Його язик потерся до її шкіри, і ніби блискавка проскочила через її тіло у відповідь, жадаючи більшої близькості, ніж вона відчувала раніше. Вона відчула, що її тіло піддається йому проти її волі, хоча для неї це дійсно означало поразку.

Вона схопила його за волосся і притягнула губи назад до своїх, з раптовим голодом, цілуючи його, натискаючи на нього з якоюсь жахливою розпачливістю, рухаючи руками по його грудях, руках, плечах. Потім вона охопила його шию, відштовхнулась від стіни, і вони разом пішли до лежанки. Вона обіймала його, аж поки він не спіткнувся до виступу, а потім сів на лежанку.

Вона не відірвала своїх губ від його, і сіла верхи на його стегна. Його руки зупинилися на її талії, величезні та сильні, а її голод подвоївся, і вона відчула раптове ірраціональне бажання відчути ці руки на її стегнах, спині, грудях, скрізь.

— Це просто поцілунок, — прошепотіла вона проти його рота, губи були надто голодні для того, щоб витрачати час на слова. — Це всього лише…. Просто поцілунок… — вона послідувала за своєю пристрастю, потягнувши лінію поцілунків по щоці до м'якої шкіри його горла, до ключиці, злегка кусаючи його шкіру.

— Всього лише, — погодився він, хоча в словах був прихований стогін. Його руки притягнули її талію, і її стегна торкнулися його тіла.

Амара різко відхилилася, коли її стегна притислися до нього, орієнтуючись на його обличчя, борячись, щоб очистити свої думки. Але це було важко — набагато легше було позбутися одягу — гола шкіра між ними було тим, чого вона бажала. Вона хотіла відчути, як його вага тисне на неї, відчувати гостру силу, натискаючу на неї, боротися і випробувати свої сили проти нього, і бути подоланою. Вона була вогнем усередині себе, сирою і первісною потребою чогось, що не можна заперечувати. З гримасою чистого тваринного голоду вона почала шукати його пояс.

— Почекай, — сказав Бернард. — Ох, ворони, Брутус, ти ідіот. — Несподівано він ворухнувся під нею, підняв її і безцеремонно опустив на лежанку. Вона приземлилася з гупанням.

Бернард зробив пару швидких кроків від неї і підняв руку, долонею закликаючи її зупинитися. Він нахмурився і пробурмотів, — Ні, Брутус, вниз.

І Амара раптово отямилася, дивлячись на Бернарда з холодної лежанки, голодна і задихана, з тілом, яке боліло від недавніх синців, у пом'ятому одязі, з розхристаним волоссям і губами, які опухли від жару недавніх поцілунків.

Вона підняла руку і торкнулася скроні.

— Т-ти… ти використав заклинання.