РОЗДІЛ 35

Вона кивнула.

— Не хочеш говорити про це?

Амара ковтнула.

— Він був моїм вчителем. Моїм наставником.

Бернард сів, нахмурившись.

— Він курсор?

— Був ним, — сказала Амара. — Але перейшов на сторону заколотників. — вона почервоніла. — Я, мабуть, не повинна розказувати більше, стедгольдер.

— Більше і не потрібно, — запевнив він її. - І називай мене Бернардом. Поки ми застряли разом у цій камері, я думаю, ми можемо опустити назви. Інакше нам не вистачить місця.

Вона слабо усміхнулася.

— Хай буде Бернард.

— Він був твоїм другом, цей Фіделіас?

Вона кивнула, відвернувшись від нього.

— Більше ніж другом?

Амара зніяковіла.

— Якби він захотів цього… Мені було близько тринадцяти, коли я почала тренуватися з ним, і він був для мене усім. Але він не захотів. І він цього не зробив… — Вона замовкла.

— Він не захотів скористатися своєю перевагою, — запропонував продовження Бернард. Після мовчання Амари він додав: — Я можу це оцінити в людині.

— Він хороший, — сказала вона. — Я маю на увазі, як фахівець. Один з кращих серед курсорів. Він виконав більше місій, ніж будь-який курсор, з тих, що живуть зараз, і ходять чутки про те, що цей список неповний. Деякі справи, зроблені ним, записані у підручниках. Він врятував життя тисячам людей, які навіть не знали, що відбувалося. — Вона сковтнула. — І якби ти спитав мене тиждень тому, я б ніколи не сказала, що може бути людина більш лояльна до королівства. — вона почула, що її голос знову стає гірким. — Чи більший патріот.

— Можливо, у цьому і полягає проблема, — сказав Бернард, задумавшись.

Амара нахмурилася і нерозуміюче подивилася на нього.

— Що ти маєш на увазі?