РОЗДІЛ 17

Берітта знизала плечима.

— Якщо хочете, пане, то чому ні? Він пішов до своєї кімнати, коли стедгольдер привів його та рабиню додому. Я гадаю, Таві спуститься до вечері.

Фіделіас кивнув у напрямку до сходів, на які дивився стедгольдер. — Звідти? Ти не знаєш, рабиня теж там?

Берітта нахмурилася.

— Я думаю що вона теж прийде на вечерю. Я готую сьогодні ввечері, і я хороша кухарка, пане. Я хотіла би почути, що ви думаєте про…

Новий голос перервав дівчину, впевнено і владно.

— Берітта, цього тобі цілком вистачить. Марш на кухню. Готувати вечерю.

Дівчина залилася розлюченим та збентеженим рожевим кольором, підвелася, щоб віддати Фіделіасу швидкий реверанс, а потім втекла з зали до кухні.

Фіделіас підняв очі, щоб побачити високу майже дівочу фігуру в халаті. Довге, темне волосся лилося на плечі, аж до талії, Обличчя було не першої молодості, з приємними повними губами. Жінка вела себе впевнено, і він відзначив нитки срібла в її волоссі. Отже, водяна відьма, швидше за все.

Фіделіас відразу ж закрив свої емоції, ретельно контролюючи їх, ховаючи їх від її сприйняття, ще коли він піднімався, щоб вклонитися їй.

— Леді стедгольдер?

Вона оцінила його з прохолодним виразом, маскуючи свої власні почуття, як і він.

— Я сестра стедгольдера, Ісана. Ласкаво просимо до Бернардгольда, пане.

— Насолоджуюсь такою можливістю. Сподіваюсь, я не затримав дівчину надовго.

— Сподіваюсь, — сказала Ісана. — Вона більше любить говорити, ніж слухати.

— Таких людей в королівстві надто багато, — зауважив він.

— Можу я запитати у вас про причину вашого приїзду у Бернардгольд, пане?

Питання було досить безпечним, але Фіделіас відчув у ньому пастку. Він притримав це відчуття і спокійно сказав:

— Ми шукаємо притулку від майбутньої грози, леді, по дорозі до гарнізону.

— Зрозуміло. — Вона подивилася у сторону кухні і сказала: — Я сподіваюся, що у вас немає планів прихопити з собою якусь з наших молодих дівчат, пане.