РОЗДІЛ 17

— Ага. — Він пішов, тримаючись за руку Одіани. — Я знав, що мені буде приємно працювати з вами, маркіз.

— І слухайте, що говорять слуги, — тихо попередив Фіделіас.

Відьма кивнула і відповіла:

— Тримайте чашку в руках, щоб у ній завжди щось було. Я почую. — Вона і мечник зникли за дверима.

Як тільки вони пішли, Фіделіас почув важкий протест сходинок під вагою чоловіка, що спускався у зал, стедгольдер нарешті звільнився, його обличчя виражало щось середнє між похмурістю і невдоволенням. Він озирнувся і сказав:

— Вибачте що змусив вас чекати. Просто довелося попіклуватися про хворого.

— Зрозуміло, — сказав Фіделіас, вивчаючи чоловіка. Він помітив невеличке кульгання лівої ноги стедгольдера, ніби вона його трохи непокоїла. Якщо він був поранений так, як казав Ацурак, і рана була вилікувана, значить у стедгольді живе досить сильний цілитель. — Нічого поганого, я сподіваюся.

Чоловік похитав головою і сказав:

— Нічого такого, що ми не можемо виправити. — Він махнув рукою на кілька місць біля вогню. — Сідайте, розміщуйтеся. Незабаром вам принесуть чашку чогось гарячого.

Фіделіас пробурмотів подяку і сів біля вогнища разом з великим чоловіком. — Стедгольдер… Бернард, я припускаю?

— Просто Бернард, пане.

— Будь ласка. Просто Дель.

Стедгольдер відповів з посмішкою.

— Дель. То що привело вас сюди в кінці року, Дель?

— Торгівля, — відповів Фіделіас. — Я представляю групу інвесторів, які послали кількох людей розвідниками, щоб знайти в пустелі покупців дорогоцінного каміння. З настанням холодів вони повинні повернутися, і ми побачимо, що вони знайшли.

Бернард кивнув.

— Мені сказали, що вас було троє. Ваші друзі поїхали далі?

Фіделіас подарував йому теплу посмішку та підморгування.

— Ну, так. Мій охоронець недавно оженився, і я дозволив йому узяти з собою дружину. Вони вийшли перевірити коней.

Стедгольдер повернув Фіделіасу ввічливу усмішку.