Розділ 18. РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД ЗА БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ

18.1. Організаційні засади регулювання банківської діяльності та банківського нагляду.

18.2. Базельський комітет та його роль у формуванні системи регулювання діяльності комерційних банків.

18.3. Реєстрація банків та ліцензування банківської діяльності.

18.4. Контроль за діяльністю банків та заходи впливу з боку Національного банку України.

Страхова та банківська діяльність тісно пов'язані. Все більша кількість банківських ризиків підлягають страхуванню. Все частіше банки намагаються конкурувати зі страховиками, надаючи альтернативні страховому бізнесу послуги. Водночас виникають нові послуги, котрі надаються банками, створюючи конкуренцію на страховому ринку не тільки між самими страховиками, а й із суміжними інститутами, зокрема недержавними пенсійними фондами. Все це посилює інтерес до проблем порівняння змісту форм, методів та результатів державного регулювання банківських і небанківських (зокрема страхових) фінансових установ.

18.1. Організаційні засади регулювання банківської діяльності та банківського нагляду

18.2. Базельський комітет та його роль у формуванні системи регулювання діяльності комерційних банків

Протягом останніх десятиріч система банківського нагляду поступово набувала міжнародного характеру, що було пов'язано з інтернаціоналізацією банківської справи. У цей період був сформований Базельський комітет з питань банківського нагляду (далі - Базельський комітет), або "Комітет Кука", названий так за ім'ям директора Банку Англії Пітера Кука, основоположника ідеї організованого міжнародного банківського нагляду.

Базельський комітет наглядових органів був створений керівниками центральних банків у 1975 р. До нього входять керівні представники банківських наглядових органів і центральних банків Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Люксембургу, Нідерландів, Швеції, Швейцарії, Великої Британії і Сполучених Штатів Америки. Він проводить свої зустрічі у Банку міжнародних розрахунків у Базелі, де розташований його постійний Секретаріат.

Базельський комітет займається виробленням і координацією основних принципів банківського нагляду і регулювання. Країни - учасниці угоди доручають Базельському комітету підготовку директив, виконання яких обов'язкове для банківських установ у всіх країнах-членах. Такі директиви регулюють різні сторони діяльності банків і, як правило, стають частиною банківського законодавства в цих країнах.

Із середини 80-х років великий інтерес до діяльності Базельського комітету стали виявляти інші країни. Це стосується насамперед держав Центральної і Східної Європи, які утворили в той час свою регіональну групу в межах Базельського комітету.

У червні 1996 р. Національний банк України став членом Групи банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи.

У квітні 1997 р. Базельський комітет оприлюднив Основні принципи банківського нагляду (далі - Принципи), які слід розглядати як мінімальні вимоги. Всі 25 принципів можна поділити за змістом на 7 груп (рис. 18.1).

У жовтні 1998 р. органам банківського нагляду у всіх країнах запропоновано приєднатися до сформульованих базових принципів і одночасно проаналізувати свою чинну систему з тим, щоб скласти програму усунення можливих недоліків. Дотримання цих основних принципів, на думку Базельського комітету, може стати важливим кроком у справі зміцнення стабільності як національних, так і міжнародних фінансових систем.

Принципи розкривають такі складові.

1. Попередні умови здійснення ефективного банківського нагляду - ефективна система банківського нагляду повинна передбачати чітке визначення відповідальності та цілей наглядових органів за діяльністю банків, які повинні володіти оперативною незалежністю і необхідними ресурсами. Необхідно

Рис. 18.1. Структурування Базельських принципів

також забезпечити правове поле щодо здійснення банківського нагляду, зокрема щодо видачі дозволів на створення банківських установ і здійснення поточного нагляду за їх діяльністю, а також передбачити повноваження наглядових органів розглядати питання про відповідність цієї діяльності чинному законодавству та правовий захист працівників наглядових органів. Повинні існувати положення щодо обміну інформацією між наглядовими органами та захисту конфіденційної інформації.

2. Ліцензування і структура нагляду - необхідно чітко визначити, які види діяльності дозволено здійснювати установам, що отримали ліцензію і стали об'єктом нагляду, і, наскільки це можливо, контролювати використання терміна "банк" у найменуванні різних установ: