Розділ «14.3. Баланс страхової організації, фінансові ресурси страховика»

Бухгалтерський баланс страхової організації є її основним фінансовим документом, який характеризує фінансові можливості та стійкість страховика. Перелік та структура статей балансу страхової організації формуються з урахуванням особливостей страхової діяльності (табл. 14.2).

Активи балансу відображають майно страхової організації. Це засоби, які інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках. їх джерелом є пасиви - статутний і резервний капітал, технічні резерви, прибуток.

Паралельно з порівнянням загального обсягу активів страхових компаній необхідно приділяти увагу структурі та співвідношенням статей балансу страхової організації

До особливих статей активів балансу страхової організації можна віднести такі.

У розділі "Інвестиції" специфічними для страхової діяльності статтями балансу є позики зі страхування життя, які страхова організація видає страхувальнику згідно з умовами договору страхування життя. Якщо страхова організація здійснює діяльність із ризикових видів страхування, такої статті у

Таблиця 14.2. Спрощена схема балансу страхової організації

балансі не буде. Також особливою статтею є депо премій з ризиків, взятих у перестрахування. Перестрахові премії тимчасово утримуються перестрахувальником, і тому перестраховик може вважати їх за активи.

Розділ "Частка перестраховиків у страхових резервах" наявний виключно у балансі страхової (перестрахової) організації та відображає діяльність страхової організації як перестраховика. Є частиною страхового резерву перестраховика, відповідає обсягу ризику, що перестраховується.

Особливими саме для страхування є статті, що відображають дебіторську заборгованість за операціями страхування, співстрахування і перестрахування, тобто показують заборгованості страхувальників, страхових агентів, брокерів та інших страхових організацій.

Пасиви балансе страхової організації відображають джерела коштів страховика, в тому числі власний капітал і залучені кошти.

Розділ "Страхові резерви"наявнийупасиві балансавиключно страхової (перестрахової) організації, відображає зобов'язання страховика за страховими виплатами. Страхові резерви поділяються:

o на резерв незароблених премій (визначена частка від страхових платежів), що формується під ризики, які не настали;

o резерв збитків (зарезервовані, але ще не виплачені суми страхового відшкодування за вже установленими вимогами клієнтів страховика);

o резерви зі страхування життя (формуються тільки в тих страхових організацій, що спеціалізуються на страхуванні життя).

У розділі "Зобов'язання" специфічними для страхової діяльності є депо премій з ризиків, переданих у перестрахування. Страхова організація, що здійснює перестрахову діяльність, частину премії з ризиків, переданих у перестрахування, залишає у себе для формування депо премій за цими ризиками. Мета цього полягає у підвищенні гарантій виконання страхових зобов'язань перед страхувальниками. Кредиторська заборгованість з операцій страхування, співстрахування і перестрахування втілює в собі заборгованість страхової організації перед страхувальниками, страховими агентами, брокерами та іншими страховими організаціями.

Капітал страхової організації за джерелами його походження складається із власного і залученого. Головним елементом власного капіталу страховика є статутний капітал, а залученого - страхові резерви.

Якщо власний капітал перевищує статутний, це свідчить про те, що діяльність страхової компанії прибуткова. І навпаки, значне перевищення статутного капіталу над власним свідчить про збиткову діяльність страховика або про заборгованість засновників зі сплати статутного капіталу. Слід зазначити, що протягом перших років своєї діяльності страховики зі страхування життя здійснюють значні фінансові витрати, що істотно впливає на розміри їх власного капіталу, проте з часом (3-б років) ситуація змінюється в міру надходження страхових платежів. Той факт, що статутний капітал сформований в обсязі, набагато більшому за вимоги фінансових нормативів, зазвичай свідчить про зацікавленість засновника в розвитку страхової компанії. Чим більший статутний капітал, тим більшу частку кожного ризику страховик може залишити на власному утриманні, тим менше він передає в перестрахування.

Статутний капітал є не тільки чинником забезпечення платоспроможності страхової організації. Він також створює фінансову основу для її подальшого розвитку. Визначений законодавством норматив максимального розміру відповідальності за окремим об'єктом страхування безпосередньо пов'язаний не тільки з обсягами страхових резервів, а й з величиною статутного фонду. Страхові організації зобов'язані укладати договори перестрахування, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду та сформованих страхових резервів. Страхові організації, які планують розвиватися, повинні прагнути до збільшення розміру статутного фонду порівняно з мінімально встановленим. Тоді вони мають можливість суттєво розширювати сферу своєї діяльності, беручи на страхування великі ризики, отримуючи значні обсяги страхових премій, а відтак - швидко нарощуючи свою фінансову потужність.

Статутний капітал у страховій діяльності має дещо інше призначення, ніж у інших підприємств. Він не тільки забезпечує статутну діяльність страхової організації (як у інших суб'єктів господарювання), а й є джерелом покриття страхових виплат у разі недостатності інших коштів. Оскільки статутний капітал від самого початку заснування страхової організації формує основу її фінансової стійкості, його розміру і структурі приділяється дуже велика увага з боку як страховиків, так і наглядових органів. Тому початкові (мінімальні) розміри статутних капіталів страхових організацій є законодавчо встановлюваними та контрольованими.