Розділ 18. РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД ЗА БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ

o наглядовий орган повинен мати у своєму розпорядженні право встановлювати необхідні критерії і відхиляти заявки установ, які не відповідають встановленим нормам стосовно, зокрема, оцінки структури володіння банківською організацією, її директорів і керівної управлінської ланки, операційного плану, механізмів внутрішнього контролю, її прогнозного фінансового становища;

o у тих випадках, коли власником або материнською організацією банку є іноземний банк, необхідна попередня згода наглядового органу країни його реєстрації;

o орган банківського нагляду повинен мати у своєму розпорядженні право розглядати і відхиляти будь-яку пропозицію щодо передачі іншим сторонам значної частки власності або контролюючих інтересів у наявних банках, а також встановлювати критерії, що регулюють великі придбання або інвестиції банку, спрямовані на те, щоб корпоративні структури не піддавали банк невиправданому ризику або не створювали перешкод здійсненню ефективного нагляду.

3. Пруденційні положення і вимоги. Органи банківського нагляду повинні:

o встановлювати обачні і належні мінімальні вимоги достатності власного капіталу всіх банків, що повинні відображати ті ризики, на які йдуть банки, а також визначати компоненти капіталу, враховуючи при цьому здатність банків покривати збитки (у випадку з банками, які провадять міжнародну діяльність, ці мінімальні вимоги не можуть бути нижчими від встановлених Базельським комітетом);

o пересвідчитися в тому, що банки мають і застосовують на практиці політику, практичні методи і процедури оцінки якості активів, достатності резервів для покриття ідентифікованих сумнівних боргів і загальних резервів для відшкодування втрат за позиками;

o пересвідчитися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні управлінські системи інформації, що дають змогу керівництву банка ідентифікувати концентрації ризиків у межах портфеля;

o встановлювати пруденційні межі, що обмежують ризик потенційних збитків від окремих позичальників або груп пов'язаних між собою позичальників;

o мати у своєму розпорядженні вимоги, які передбачають, що банки повинні здійснювати кредитування родинних компаній і фізичних осіб відповідно до принципу "довгої руки", за ефективного моніторингу надання таких кредитів і наявності відповідних заходів з контролю за ризиками або зі зниження загрози їх виникнення (з тим, щоб попередити зловживання, пов'язані з кредитуванням родинних установ);

o пересвідчитися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні необхідні політики і процедури, які дають змогу ідентифікувати, відстежувати і контролювати в ході здійснення міжнародних позикових та інвестиційних операцій ризик неплатоспроможності суверенної держави і трансфертний ризик та передбачають належні резерви на покриття таких ризиків;

o пересвідчитися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні системи, що дають можливість точно оцінювати, відстежувати і ефективно контролювати ринкові ризики;

o володіти повноваженнями встановлювати за необхідності конкретні ліміти і вимоги до капіталу на покриття потенційного ринкового ризику;

o пересвідчитися в тому, що банки розробили всеосяжний процес управління ризиком (включаючи відповідний нагляд з боку керівництва банку), що дає змогу ідентифікувати, оцінювати, відстежувати і контролювати всі інші види матеріальних ризиків та мають у своєму розпорядженні капітал для покриття таких ризиків;

o пересвідчитися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні систему внутрішнього контролю, яка відповідає характеру і масштабам їх діяльності та яка передбачає чітку процедуру делегування повноважень і відповідальності, розподіл функцій стосовно взяття зобов'язань від імені банку, представлення звітності за його активами і зобов'язаннями, гарантію збереження його активів, відповідний внутрішній і зовнішній аудит;

o пересвідчитися в тому, що банки мають у своєму розпорядженні адекватну політику, практику і процедури, включаючи чіткі правила "знай свого клієнта", які забезпечують дотримання фінансовим сектором високих етичних і професійних стандартів, перешкоджають навмисному або випадковому використанню банку злочинними елементами.

4. Методи поточного банківського нагляду. Ефективна система банківського нагляду має складатися з певних форм нагляду як на місці, так і заочного нагляду, тому органи банківського нагляду повинні:

o підтримувати регулярні контакти з керівництвом банку і добре розбиратися в операціях банківської установи;

o мати у своєму розпорядженні кошти для збору, оцінки і аналізу пруденційних звітів і статистичної інформації, що надходить від банків на індивідуальній і консолідованій основі;

o мати у своєму розпорядженні кошти для незалежної оцінки наглядової інформації за допомогою перевірок на місцях або за допомогою зовнішніх аудиторів;

o здійснювати нагляд за банківською групою на консолідованій основі.