Розділ 18. РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД ЗА БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ

- ризику пайових цінних паперів у "торговельній книзі" (також розраховувався як сума загального та спеціального ризиків);

- валютного ризику (розраховувався спочатку окремо для кожної валюти, а потім - як комбінація всіх позицій з урахуванням ефекту портфеля);

- ризику товарних контрактів.

Сума зазначених вище ризиків давала так званий еквівалент залежних за ризиком активів.

3. У будь-який момент часу співвідношення між регулятивним капіталом банку та еквівалентом його зважених на ризик активів - адекватність капіталу - не повинно бути меншим ніж 8 %. На практиці банки мають підтримувати адекватність капіталу на рівні, вищому за мінімально необхідний, аби ефективно протистояти різноманітним шоковим потрясінням.

Слід зазначити, що перелічені складові Базеля-І на практиці дещо не влаштовували банківську спільноту. Це пояснювалося тим, що в редакції з урахуванням Поправки 1996 р. угодою передбачалося, що капіталом повинні перекриватися лише дві найбільші категорії банківських ризиків - кредитний і ринковий. Однак на практиці банківських ризиків набагато більше і вони охоплюють не лише сферу кредитних чи ринкових відносин. Тому будь-який банк, що дотримувався вимог щодо адекватності капіталу під дві категорії ризиків, не міг гарантувати свого повного захисту від інших категорій ризиків.

У Базелі-ІІ удосконалено новий концептуальний підхід до нагляду взагалі та до поняття адекватності зокрема.

Розробляючи нову угоду, Базельський комітет зробив спробу сформулювати вимоги до капіталу, які були б максимально чутливі до факторів ризику, концептуально обґрунтовані і одночасно враховували б систему бухгалтерського обліку і банківського нагляду.

Суттєвим нововведенням угоди є активне використання внутрішньобанківських оцінок ризиків як передумов розрахунку капіталу.

Отже, враховуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки. Для наближення банківської системи України до міжнародних стандартів та підвищення безпеки банківської діяльності Національному банку України необхідно продовжити роботу щодо впровадження ключових документів Базельського комітету з банківського нагляду, а саме: "Основних принципів ефективного банківського нагляду" та "Міжнародного наближення оцінки капіталу і стандартів капіталу" (Базель-І). Завершення впровадження "Основних принципів ефективного банківського нагляду" має сприяти посиленню нагляду за банками в цілому, а врахування ринкового ризику при розрахунку регулятивного капіталу приведе до максимальної відповідності діяльності банків в Україні положенням Базеля-І.

Наступним кроком Національного банку України у наближенні банківської системи України до міжнародних стандартів має стати поетапне запровадження нового документа Базельського комітету з банківського нагляду "Міжнародне наближення оцінки капіталу і стандартів капіталу: переглянута концептуальна основа" (Базель-ІІ), основною метою якого є перетворення порядку оцінки капіталу на більш точний і чутливий до ризику процес та сприяння кращій практиці управління банківськими ризиками.

18.3. Реєстрація банків та ліцензування банківської діяльності

Реєстрація банків здійснюється Національним банком шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку (крім ощадного) у разі, якщо понад 50 % його активів в активами одного типу:

o для інвестиційного банку - емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

o для іпотечного банку - активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

o для розрахункового (клірингового) банку - активи, що розміщуються на клірингових рахунках.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо понад 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отримання позитивного висновку Національного банку про намір заснування державного банку, який надається на підставі отриманої інформації про: