Розділ «5.2. Обов'язкове державне страхування від нещасних випадків»

Обов'язкове державне страхування від нещасних випадків запроваджується законами України. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (п. 2, 3, 4, 5, 6,13, 17, 19, 21 ст. 7) визначає такі види обов'язкового особистого (особового) страхування від нещасних випадків:

1) особове страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків;

2) особове страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

3) страхування спортсменів вищих категорій;

4) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

5) особове страхування від нещасних випадків на транспорті;

6) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

7) страхування життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

8) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

9) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів.

Окрім того, в Україні у квітні 2001 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. Цей Закон визначає єдиного страховика - Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Дія Закону "Про страхування" не поширюється на державне соціальне страхування. Об'єктом вивчення страхування від нещасних випадків у цьому розділі підручника є ринкові послуги страховиків, які пропонуються страхувальникам. Обов'язковість перерахованих видів страхування означає не що інше, як примус із боку держави пред'являти попит на визначені законом страхові послуги страхувальником та зобов'язання страховика задовольняти цей попит. Закон "Про страхування", на відміну від Закону "Про загальнодержавне соціальне страхування", не позбавляє страхувальника права вибирати страховика, який надаватиме йому ці послуги.

Розглянемо стисло обов'язкові види особового страхування.

1. Особове страхування медичних і фармацевтичних працівників, що працюють в установах і організаціях, які не фінансуються з державного бюджету, здійснюється для категорій працівників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 р. № 1642.

Передбачаються такі страхові випадки:

o інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини;

o тимчасова втрата працездатності внаслідок інфікування під час виконання професійних обов'язків;

o інвалідність як наслідок ВІЛ-інфекції, отриманої під час виконання професійних обов'язків;

o смерть від ВІЛ-інфекції, отриманої під час виконання професійної діяльності.