Розділ «Висновки»

1. Загалом страхова компанія має справу з двома видами ризиків - ризиками, що надходять від страхувальників, та ризиками, зумовленими діяльністю самого страховика. Ці дві групи ризиків висувають особливі вимоги до складу і структури фінансів страхової організації. Ризики страховика включають технічні, інвестиційні та нетехнічні ризики, які чинять один на одного вплив. Так, реалізація деяких нетехнічних ризиків може призвести до появи як технічних, так і інвестиційних ризиків. Щодо фінансових джерел покриття всіх ризиків, то варто зазначити, що ними є страхові резерви, власні вільні кошти страховика, резерви організації, зумовлені її організаційно-правовою формою, а також запозичені кошти.

2. В основі формування достатніх страхових резервів, які забезпечують фінансову стійкість страхової компанії, є правильно розраховані страхові тарифи.

3. Страховий ринок характеризується посиленням конкуренції, що призводить до заниження страхових тарифів, що може спричинити певний позитивний ефект, однак також може створити загрозу банкрутства страхової компанії внаслідок неадекватних страхових ставок, які не забезпечать формування страхових резервів.

4. В основі ціни страхового продукту є страховий тариф (брутто-тариф), його розмір залежить від величини страхової суми, рівня ризику та періоду, за який здійснюється страховий внесок. Страховий тариф має два основних компоненти - нетто-премію та навантаження до нетто-тарифу. Нетто-премія призначена для фінансування виплат за договором страхування, а навантаження використовується для фінансування витрат з ведення страхової справи та формування прибутку страховика. Величина нетто-ставки завжди відповідає величині ризику.

б. Розмір ризикової надбавки залежить від прийнятої ймовірності перевищення фактичних виплат над розрахунковими. Співвідношення між ризиковим внеском і ризиковим навантаженням для різних видів страхування різне.

6. Основним фінансовим документом страхової компанії, який щорічно публікується, є її баланс. Загальний обсяг активів характеризує розмір засобів страховика, інвестованих у цінні папери, нерухомість, рахунки і депозити в банках, інші матеріальні цінності. Абсолютна величина валюти балансу характеризує фінансові можливості та стійкість страховика, але поряд з порівнюванням загального обсягу активів страхових компаній необхідно приділяти увагу структурі та співвідношенням статей балансу страховика.

7. Специфічними статтями у балансі страхової (перестрахової) організації є самі ті, які безпосередньо пов'язані з її основною діяльністю.

8. Якщо власний капітал страхової організації перевищує статутний, це свідчить про те, що діяльність страхової компанії прибуткова. І навпаки, значне перевищення статутного капіталу над власним свідчить про збиткову діяльність страховика або про заборгованість засновників зі сплати статутного капіталу.

9. Основними факторами формування фінансових ресурсів страхової організації є принципи організації страхування, особливості ризиків страхувальників, специфіка ризиків страховика, випадковість страхових виплат.

10. Одночасне врахування впливу на фінансові ресурси страхової організації всіх зазначених факторів означає, що основними фінансовими джерелами виконання страхових зобов'язань є страхові резерви (основний структурний елемент залучених коштів страховика) і власні кошти (власний капітал страхової організації).

11. Доходи страхової організації - це сукупна сума грошових надходжень на її рахунки в результаті здійснення страхової чи іншої, не забороненої законодавчо, діяльності. Страховик може отримувати доходи від страхової діяльності та інші доходи, в тому числі від інвестиційної діяльності.

12. Витрати страхової організації - витрати, яких зазнає страхова організація при здійсненні статутної діяльності. Склад і структуру витрат визначають два взаємозалежних економічних процеси: погашення зобов'язань перед страхувальниками і фінансування діяльності страхової організації.

13. Собівартість страхової послуги можна розглядати у широкому та вузькому розумінні, а також як планову та фактичну.

14. Зіставляючи доходи та витрати страхової організації, можна визначити її фінансові результати.

16. Однією з головних функцій страхування є забезпечення виплат страхових відшкодувань внаслідок настання несприятливих страхових подій, які призвели до виникнення економічних збитків. Тому всі страхові компанії мають тримати певний запас фінансових ресурсів - "страхові резерви".

16. Враховуючи принципові відмінності з погляду економіки у функціонуванні окремих галузей страхування, слід окремо розглядати резерви, що створюються страховими компаніями для страхування життя (математичні резерви) та компаніями, що здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя (технічні резерви). Відмінності у порядку формування математичних та технічних резервів чинять вплив на інвестиційний процес страховиків.

17. У сучасній страховій літературі є декілька підходів до визначення поняття "страхові резерви". Перший - визначає страхові резерви як сукупність фінансових ресурсів для попередження, локалізації та відшкодування збитків, завданих страхувальнику в результаті страхових подій. Другий підхід полягає у використанні поняття "страхові резерви" як облікової категорії, що характеризує обсяг зобов'язань зі здійснення страхових виплат за договорами страхування. На нашу думку, страхові резерви - це узагальнююча категорія, що визначає як необхідний обсяг страхового фонду, так і суму фінансових ресурсів, достатню для виконання страховиком зобов'язань за договорами страхування.

18. Страхові резерви є джерелом виконання зобов'язань за страховими виплатами.

19. Серед страхових резервів можна виокремити: резерви, які спрямовані на зменшення ризиків страхувальника, - резерви попереджувальних заходів, резерви на фінансування самих ризиків, тобто на страхові виплати, - технічні резерви, і резерви зі страхування життя.