Розділ «Висновки»

1. Сьогодні будь-який економічний процес, будь-яку економічну модель розвитку країни не можна розглядати, не проаналізувавши їх з погляду страхування. Є певна залежність між розвиненістю страхування та економічним зростанням країни. Страхування як невід'ємна складова всіх сфер та галузей господарства країни є одним із найважливіших факторів зростання та добробуту. В країнах ЄС страхування стало міцним важелем розвитку економіки та забезпечення її стабільності.

2. Страхування як наука та як сфера бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять не можливі ні теоретичні дослідження, ні практична діяльність у цій сфері. Тому класифікації страхування в світовій та європейській практиці приділяється велика увага. У країнах ЄС, як і в Україні, страхування традиційно поділяють на страхування життя (накопичувальне) та страхування, відмінне від страхування життя (ризикове). Відповідно до такого поділу в ЄС визначають класифікацію видів страхової діяльності і надають ліцензії на її здійснення. Така класифікація є дуже важливою з погляду адекватної організації фінансів страхової компанії, особливо формування і розміщення страхових резервів та оподаткування доходів від страхової діяльності.

3. Сьогодні найбільший приріст європейського страхового ринку спостерігається у країнах Східної Європи, що відображає бурхливе зростання економік цих країн. Найбільше страхових премій за видами страхування, іншими ніж страхування життя, припадає на автомобільне страхування, страхування здоров'я і від нещасних випадків та майнове страхування.

4. Структура каналів збуту страхових послуг істотно розрізняється в європейських країнах. Якщо у деяких країнах (Польща, Нідерланди, Словенія) на страхових агентів припадає більш як 50 % збуту, то в інших країнах (Португалія, Франція, Італія) клієнти купують страхові продукти в банках. У Швейцарії на частку співробітників страхових компаній припадає 84 % продажу. Між каналами збуту на ринку страхування життя і на інших ринках страхування спостерігаються істотні відмінності.

5. Формування єдиного страхового ринку ЄС відбувається у двох взаємопов'язаних напрямах: забезпечення свободи діяльності страховиків у всіх країнах ЄС та гармонізація страхового законодавства. Створення єдиного європейського страхового ринку базується на принципах, які передбачають вільну можливість створення філій усередині країн ЄС для будь-якої з країн-членів. Крім того, європейські страхові компанії можуть вільно надавати страхові послуги в межах ЄС без обов'язкового створення філії. Чесна конкуренція на рівних умовах та неможливість використання заборонених елементів конкуренції також є базовими умовами побудови єдиного європейського страхового ринку.

6. Центром уваги діяльності органів страхового нагляду країн ЄС є аналіз платоспроможності страхової компаній. Такий аналіз включає: оцінку ризиків, пов'язаних з активами, аналіз актуарних ризиків, аналіз співвідношення активів зі взятими зобов'язаннями щодо відповідності між розміщенням активів, з одного боку, та взятими зобов'язаннями, з іншого (за валютою, строками тощо), аналіз ефективності та прибутковості. Важливим кроком для створення єдиного європейського страхового ринку є впровадження правил єдиної ліцензії на здійснення страхової діяльності. Директиви ЄС визначають вимоги до видачі єдиної ліцензії.

7. Незважаючи на активні дії щодо створення єдиного європейського страхового ринку, на більшості ринків на частку національних операторів припадає більш як 90 % зібраних страхових премій. Хоча при цьому варто враховувати велику географічну розосередженість власників акцій страхових компаній і явні юридичні та фінансові переваги створення місцевих компаній порівняно з відкриттям філій.