Розділ «8.3. Вартісна оцінка майна, що підлягає страхуванню. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків»

В основі врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків страховиком лежить проблема реальної вартісної оцінки майна та вартісної оцінки збитків, зумовлених настанням страхової події. Вартісна оцінка майна здійснюється, як зазначалось у попередньому підрозділі, за балансовою вартістю. Якщо у приватного підприємця не ведеться баланс, майно приймається на страхування за оціночною або договірною вартістю. Оціночну вартість, як правило, встановлюють експерти. Вона не повинна перевищувати ринкової вартості.

Заставлене та орендне майно також приймається до страхування за оціночною вартістю.

Страхове відшкодування з настанням страхового випадку стосовно застрахованого майна підприємства сплачується тільки після того, як повністю виявлено причини та розмір збитків. Після отримання всіх необхідних належним чином оформлених документів на страхову подію та збитки, спричинені нею, страховик зобов'язаний у строк, що не перевищує ЗО днів, виплатити відшкодування.

У випадку втрати або пошкодження майна внаслідок необачності страхувальника страхове відшкодування зменшується на ЗО %.

Якщо за фактами знищення або пошкодження майна відкрито кримінальну справу, то страховик сплачує ЗО % страхового відшкодування, а решту 70 % - після закінчення розслідування.

Страхове відшкодування виплачується:

o у випадку повної загибелі майна - в розмірі дійсної (відновної) вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатного для подальшого використання, але в межах страхової суми;

o у разі часткового пошкодження майна - в розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання, а за страхування за відновною вартістю - в розмірі витрат на його відновлення, але не більше страхової суми.

Витрати на відновлення включають:

o витрати на придбання матеріалів та запасних частин для ремонту;

o витрати на оплату ремонту;

o витрати на доставку матеріалів до місця ремонту та інші затрати, необхідні для доведення пошкодженого майна до стану, що був перед настанням страхового випадку.

Після виплати страхового відшкодування до страховика переходять права страхувальника, які той має щодо особи, відповідальної за спричинені збитки, в межах виплаченої страхової суми.

Виплата страхового відшкодування не проводиться, якщо страхувальнику відшкодовують збитки треті особи. Страховик зобов'язаний виплатити відшкодування в розмірі різниці між сумою збитків та сумою, відшкодованою третіми особами.

Приклад

Припустимо, що підприємець застрахував офіс із майном від крадіжки зі зламом у страховій компанії на суму 200 тис. грн. Водночас цей офіс перебував під охороною за допомогою засобів сигналізації і був оцінений у 400 тис. грн. Під час дії цих договорів з офісу було викрадено майна на суму 500 тис. грн. Органи внутрішніх справ виплатили 400 тис. грн згідно з договором про охорону квартири. Страхова компанія на основі переліку викраденого майна, представленого страхувальником та підтвердженого органами МВС, визнала збиток у розмірі 400 тис. грн і відшкодувала страхувальнику 100 тис, грн. Сума страхового відшкодування визначається як різниця між сумою збитку та сумою, виплаченою органами МВС. Якщо серед викрадених були незастраховані речі, зі страхового відшкодування вилучається їхня вартість.

Дія страхового договору припиняється за згодою сторін чи по закінченні дії страхового договору. В односторонньому порядку дія договору може бути призупинена у разі:

o виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі до закінчення строку дії договору;

o несплати страхувальником платежів у встановлені строки;