Розділ «13.3. Методи перестрахування»

Маючи на меті забезпечення страхування ризиків, масштаби страхового відшкодування за якими перевищують економічні можливості окремих страховиків, останні змушені передавати частину цих ризиків (а тому і відповідні частки страхових премій) іншим страховикам, тобто здійснювати перестрахування.

Передача ризиків від одного страховика до іншого здійснюється за допомогою різних методів. На практиці найбільшого поширення набули факультативний, облігаторний та факультативно-облігаторний методи передачі ризику (табл. 13.1).

Факультативний метод передачі ризику в перестрахування вважається найпростішим. Факультативне перестрахування здійснюється практично за одним великим ризиком. Це-дент має право визначати, який ризик, в якому обсязі та на яких умовах можна перестрахувати, тобто цедент самостійно встановлює власну частку утримання страхового ризику. Цей метод передбачає також свободу цесіонарія, який може прийняти чи відхилити пропозиції цедента, він може також внести

Таблиця 13.1. Передача ризику в перестрахуванні

свої пропозиції щодо умов перестрахування страхового ризику.

Використовуючи факультативний метод перестрахування, цедент має можливості укладати договори на страхування ризиків, що значно перевищують його економічні можливості відшкодувати збитки (за настання страхової події), домагаючись при цьому збалансування страхового портфеля цедента, котрий може самостійно вибирати та передавати в перестрахування лише найбільші за обсягом чи найнебезпечніші ризики. Це позитивні аспекти факультативного методу.

До негативних аспектів впровадження факультативного методу перестрахування належать такі:

- значні затрати, які може здійснити цедент при визначенні тарифів зі страхування окремого страхового ризику;

- значні затрати, пов'язані з підготовкою та наданням інформації цесіонарію про власний страховий портфель;

- зобов'язання передати частину ризику перестраховику до початку відповідальності цедента за цей ризик;

- вірогідність того, що перестраховик через різні канали ретроцесії може взяти на себе надмірну відповідальність за один і той же страховий ризик, що призводить до надмірного зростання зобов'язань одного перестраховика.

До факультативного методу перестрахування вдаються у таких випадках:

1) коли певний страховий ризик не можна перестрахувати іншими методами;

2) коли ризик надто великий і виходить за межі лімітів чинних договорів перестрахування;

3) коли страхова компанія (цедент) бажає передати частину ризику, що знаходиться на її власному страховому утриманні.

Взяття факультативного ризику в перестрахування передбачає, що цедент повинен надіслати можливим перестрахови-кам (цесіонаріям) письмову пропозицію (сліп), у якій визначаються: назва та адреса страхувальника; характеристика об'єкта страхування (ризику); страхова сума; умови страхування та перестрахування; ставки премії; розміри власного утримання страхового ризику цедентом.

Якщо перестраховик погоджується взяти факультативний ризик на умовах цедента, то він надсилає цеденту підтвердження (тейк ноут), яким засвідчує свою участь у взятті на перестрахування визначеної частки ризику.

Облігаторний (договірний) метод перестрахування зобов'язує цедента передати перестраховику в межах певної частки всі ризики одного характеру, взяті на страхування в тій чи іншій країні, наприклад, ризики пожежі та непрямі ризики. Передача таких часток ризиків перестраховику здійснюється тільки тоді, коли страхова сума перевищує законодавчо визначене власне утримання страховика.

Власне утримання (Retention) - це розмір ризику, який страховик залишає у своїй відповідальності. Ризики (або частки їх), що перевищують цей розмір, передаються в перестрахування.