Розділ «Висновки»

1. Страхування як спосіб сумісного розподілу збитків серед широкого загалу виник у глибоку давнину. Найважливішими явищами, що зумовили його поширення, вважають розвиток торгівлі, географічні відкриття та розвиток транспортних шляхів сполучення. В подальшому катастрофічні та екстремальні події в економічному та соціальному житті слугували каталізатором розвитку страхової діяльності.

2. Докапіталістичні форми страхування, як правило, не передбачали завчасного формування страхового фонду, але регламентували події, спосіб акумуляції та використання страхових фондів, та також застереження, за яких постраждалий позбавлявся права на відшкодування збитків.

3. Особливості розвитку страхування в Західній та Східній Україні пов'язані з тим, що західні землі України входили до складу Австро-Угорської імперії, а потім до Польщі, тоді як східні - до Російської імперії.

4. Розвиток страхування в незалежній Україні починається з початку 90-х років. Спочатку кількість страховиків на страховому ринку України стрімко зростала, а в міру підвищення вимог до фінансової стійкості - зменшилася, з часом стабілізувавшись.

5. Економічна природа страхування виявляється в грошовому відшкодуванні збитків застрахованим потерпілим за рахунок зібраних страховиком грошових внесків (премій) тих, хто потенційно може зазнати шкоди, й заради отримання відшкодування, за умови настання страхової події, погоджується чи зобов'язується законом сплачувати завчасно внески.

6. За класифікацією видів економічної діяльності в СНР-93 страхування належить до діяльності фінансових установ.

7. Зміст страхування розкривається через функції: прийняття страховиком ризику за певну плату та на певний строк; формування страхового фонду; грошове відшкодування збитків потерпілим від страхових подій страхувальникам чи застрахованим; заощаджувальну; превентивну; репресивну та інвестиційну.

8. Об'єктом дослідження науки "страхування" є способи, форми та методи управління ризиками шляхом акумуляції грошових внесків страхувальників у страхові фонди та розподілу збитків серед учасників страхування.

9. Предметом дослідження страхової науки є виявлення механізмів узгодження інтересів страховиків та страхувальників.

10. Наукове дослідження сфери страхової діяльності ґрунтується на методах: аналізу і синтезу; абстрагування; індукції та дедукції; гіпотетично-дедуктивного та аксіоматичного підходів; оптимізаційного та раціоналістичного моделювання; економіко-статистичних методах та ін.

11. Страхування як галузь наукових знань ґрунтується на використанні теорії корисності; закону спадної граничної корисності; теорії альтернативних затрат; теорій попиту та пропозиції; суспільного вибору; ймовірності та ін.

12. Страховий (резервний) фонд - фонд грошових чи матеріальних засобів, який використовується для відшкодування збитків потерпілим застрахованим особам, покриття неза-планованих затрат, вирівнювання умов, спричинених кон'юнктурними коливаннями економіки тощо.

13. Організаційна будова страхового фонду представлена: централізованими страховими фондами держави; децентралізованими фондами самострахування домогосподарств, підприємств, установ та організацій; фондом страхових організацій.

14. Централізовані фонди держави формуються такими методами: нормативним; коефіцієнтів; добровільних інвестицій.

16. Формування та використання страхового фонду страховика ґрунтується на принципах: цільового характеру фонду; розкладання збитків серед широкого кола учасників; обопільної сумлінності страховика і страхувальника; використання франшизи (умовної та безумовної), суброгації та контрибуції.