Розділ «13.4. Види та інструменти перестрахування»

Розвиток перестрахування сприяв виникненню великого різноманіття форм і видів договорів між цедентом та цесіона-рієм. Договори розрізняються за мірою участі перестрахови-ків, ставками премії (тарифами), величиною власного утримання, комісійними відрахуваннями тощо.

Залежно від умов розподілу ризиків між перестрахувальником (цедентом) та перестраховиком розрізняють пропорційну та непропорційну форми договорів перестрахування.

Пропорційне перестрахування (Proportional Reinsurance) - це перестрахування, за якого цедент передає у перестрахування заздалегідь визначені частки взятих на страхування ризиків і премій, а цесіонарій відшкодовує цеденту в тій же частці виплачені ним збитки страхувальнику.

Непропорційне перестрахування (Non-Proportional Reinsurance) - перестрахування, за якого відповідальність перестраховика настає тоді, коли обумовлений розмір збитку чи збитковості перевищений. У табл. 13.2. наведено порівняльну характеристику пропорційних та непропорційних договорів перестрахування. Розглянемо конкретніше кожну з форм договорів та їх види.

У практиці пропорційного перестрахування використовують: квотні, ексцедентні та квотно-ексцедентні договори.

Квотний перестраху вальний договір передбачає передачу цесіонарію премії та збитків в однаковій пропорції в межах певного ліміту взяття ризиків. Якщо власне утримання цедента становить, скажімо, ЗО %, то перестрахувальник отримує 70 % премій, сплачених цеденту, і відшкодовує 70 % його збитків.

Переваги та недоліки квотних договорів пропорційного пере страхування

Види договорів непропорційного перестрахування

Найпоширенішими в непропорційному страхуванні є договори екс-цедента збитків. Такий договір укладається для розподілу збитків від найбільших ризиків. Перестрахування за цим видом договору передбачає взяття цесіонарієм на себе покриття збитків цедента у разі перевищення суми збитків обумовленого договором розміру, але не більше ліміту відповідальності цесіо-нарія. Інакше кажучи, відповідальність перестраховика за договором ексцедента збитків починається з певного рівня збитковості цедента і визначається також певними межами.

У зв'язку з тим, що збитки можуть бути спричинені одним страховим випадком або кумуляцією ризиків, у перестрахуванні за договором ексцедента збитків виділяють два типи покриття:

o ризиковий ексцедент збитків за окремим (одиничним) ризиком - WXL (working exess of loss);

o катастрофічний ексцедент збитку від кумуляції збитків, спричинених настанням однієї події (ДТП, землетрус, повінь, ураган і т. ін.), - CXL (catastrophical exess of loss).

Розподіл відповідальності між цедентом і цесіонарієм (пе-рестраховиком) за договором ексцедента збитку розглянемо на умовному прикладі. Нехай страховик уклав договір ексцесден-та збитку з перестраховиком на суму в 400 тис. ум. од. Сума збитків цедента - 700 тис. ум. од., його власне утримання - 200 тис. ум. од. У цьому обсязі цедент (страховик) покриває збитки самостійно. Збитки обсягом 400 тис. ум. од. покриває перестраховик, але ще 100 тис. ум. од. залишаються непокритими, їх мусить відшкодувати страховик (цедент), якщо інше не передбачено договором страхування.

Якби збитки становили 600 тис. ум. од., 200 ум. од. відшкодував би цедент і 400 тис. ум. од - перестраховик.

Якби збитки становили 500 тис. ум. од., 200 ум. од. покривав би цедент, а 300 тис. ум. од. - цесіонарій.

Непропорційна форма перестрахування здійснюється також на основі договорів ексцедента збитковості (договір stop loss). Головна мета такого договору - покриття не окремих збитків, а збитків за всім страховим портфелем страхової компанії. Договір ексцедента збитковості застосовується для перестрахування всього страхового портфеля за певним видом страхування від надзвичайно великої збитковості, котра може бути наслідком великої кількості малих ризиків або невеликої кількості значних ризиків. Рівень збитковості, з якого набуває сили договір перестрахування, встановлюється на такій межі, яка б не дозволяла цеденту використати на свою користь зменшення його частки власного утримання.

Головним для цедента при укладанні договору stop loss є уникнення надзвичайно високої суми відшкодування збитків. Цесіонарій при укладанні договору ексцедента збитковості передбачає ліміти покриття ризику, в межах яких він несе відповідальність. Договори ексцедента збитків та ексцедента збитковості укладаються на один рік.

Управління страховою діяльністю тісно пов'язане з перестрахуванням. Саме масштаби та рівень перестрахової діяльності характеризують ступінь розвитку страхового ринку та його придатність до інтеграційних і глобалізаційних процесів.

Премії за перестрахування визначаються по-різному за пропорційного та непропорційного перестрахування.