Розділ «13.5. Стан та перспективи розвитку перестрахування в Україні»

Страхування

В Україні перестрахування здійснюють переважно страхові компанії. Пояснюється це тим, що чинне страхове законодавство нашої країни не виокремлює перестраховиків як суб'єктів страхового ринку від звичайних страховиків, хоча, як свідчить світовий досвід, вимоги, що висуваються до компаній, які займаються власне перестраховок) діяльністю, значно вищі, адже, по-перше, перестраховики здійснюють страхування самих професійних страховиків і вже тому перестрахування як різновид діяльності вимагає якнайвищої кваліфікації, професіоналізму, виваженості та відповідальності; по-друге, перестраховики перебирають на себе досить великі, часто катастрофічні, ризики. Тому економічні результати перестрахування є надзвичайно важливою запорукою соціально-економічної стабільності системи.

Можливі три основні моделі розвитку перестрахового ринку (табл. 13.3), кожній із яких властиві певні переваги та недоліки.

Сьогоднішня ситуація на українському ринку перестрахування свідчить про тяжіння до третьої моделі. У зв'язку з цим варто зазначити, що наявність у економіці України декількох професійних спеціалізованих перестрахувальних компаній є, безумовно, бажаною. Адже тільки спеціалізований потужний перестраховик здатний брати великі ризики, оцінювати реаль

Таблиця 13.3. Моделі розвитку ринку перестрахування

Моделі розвиткуПеревагиНедоліки
І модель Ґрунтується на домінуванні професійних спеціалізованих перестраховиків- Здатність витримувати великі ризики; -висока надійність перестрахувального покриття; - можливість розміщення великих ризиків у короткі строки- Обмежений вибір перестраховика; - домінування типових договорів; - відсутність гнучкості при прийнятті управлінських рішень страховиком; - зменшення можливих прибутків
II модель Основними суб'єктами, що надають перестрахові послуги, є звичайні страхові компанії-Дотримання балансу в перестрахуванні премій; - широкий вільний вибір перестрахови-ка; - гнучкі умови перестрахування; - значні прибутки від перестраху в а л ьної діяльності; -диверсифікація ризиків-Досить важко розмістити великі ризики
Ш модель (змішана) Передбачає існування на ринку двох груп операторів: спеціалізованих перестра-ховиків та звичайних страховиківВключає переваги та недоліки обох моделей, які виявляються слабкіше внаслідок взаємопогашення ефекту

ну вартість взятих ризиків, адекватно до ситуації ефективно їх розміщувати тощо.

До 2004 р. регламентація діяльності з перестрахування здійснювалась на основі Закону України "Про страхування" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування" від 24 жовтня 1996 р. № 1290. Це положення регламентувало порядок укладання договорів перестрахування вітчизняних страховиків за межами України з перестраховиками-нерезидентами, але не врегульовувало проблем відносин страхових компаній всередині країни. І, незважаючи на те, що Положення мало досить суттєве значення для страхування у галузі ядерної енергетики, космосу тощо, які насправді вимагають об'єднання міжнародних фінансових можливостей, це абсолютно не виправдовує байдужості національного законодавства щодо цедування взятих українськими страховиками ризиків, вартість яких не може бути покрита самотужки. Законодавче забезпечення перестрахування покликане, з одного боку, підняти рівень довіри до інституту страхування, а з іншого - стимулювати вітчизняні капітали обслуговувати національну економіку.

Про розвиток перестрахувальних операцій в Україні свідчить динаміка частки премій, що передаються перестрахови-кам.

На рис. 13.2 зображено динаміку частки перестрахування у валових страхових преміях за 2001-2006 рр. З рисунку видно, що частка перестраховиків-нерезидентів у валових страхових преміях чітко виявляє тенденцію до зростання з 26 % у 2001 р. до 29 % у 2002 р. та до 36 % у 2003 р.

Зважаючи на те, що перераховані за кордон премії - це вилучені кошти з інвестиційного процесу в Україні, уряд та ново-створена структура в особі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) вжили заходів щодо створення умов як економічного, так і правового характеру для розвитку внутрішнього перестрахового ринку, зростання його місткості.

Прийнята Кабінетом Міністрів України постанова "Порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) - нерезидента" від 4 лютого 2004 р. № 124 і розпорядження Держфінпослуг "Порядок надання страховиками (цедентами, перестраховиками) інформації про укладені договори перестрахування зі страховиками (перестраховиками)

- нерезидентами до Держфінпослуг від 4 червня 2004 р. № 914 та "Порядок погодження в Держфінпослуг" України договорів перестрахування перестраховиками-нерезидентами для перерахування (купівлі) валюти страховиками-резидентами та страховими (перестраховими) брокерами резидентами" від З червня 2006 р. № 4123, як свідчать дані рис. 13.2, докорінно змінили ситуацію на українському ринку перестрахування. Починаючи з 2004 р. частка нерезидентів у отриманні премій має чітку тенденцію до зменшення - від 35 % у 2003 р. до 10 % у 2004 р., 5 % у 2005 р. та 4 % у 2006 р.

Розглянемо коротко зміст цих документів.

Постанова уряду України "Порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) - нерезидента" (2004 р.) регламентує умови, дотримання яких е обов'язковим для укладання договорів перестрахування з перестраховиками-нерезидентами:

o наявність передбаченого законодавством країни, в якій зареєстрований страховик (перестраховик) - нерезидент, державного нагляду за страховою і перестрахувальною діяльністю;

o підтвердження про здійснення страховиком (перестра-ховиком) - нерезидентом безперервної страхової (перестраху-вальної) діяльності протягом як мінімум трьох років до укладання договору перестрахування з українськими страховиками (перестраховиками);

o відсутність фактів порушення страховиками (перестраховиками) - нерезидентами, з якими укладають українські страховики (перестраховики) договори перестрахування, законодавства про страхову та перестраху вальну діяльність із питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і боротьби з тероризмом країни його реєстрації.

Дотримання вимог Держфінпослуг України має бути засвідченим (у письмовій чи електронній формі) уповноваженим наглядовим за страховою діяльністю органом країни, де зареєстрований нерезидент, або Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю.

Українські страховики (перестраховики) можуть укладати договори перестрахування за участю нерезидентів-брокерів виключно через їх постійні представництва в Україні.

Для того щоб визначити ефективність здійснення перестра-хових операцій, необхідно зіставити обсяги та частки страхових премій, що передаються у перестрахування, з обсягами та частками страхових виплат, що здійснюються перестраховиками.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страхування» автора Базилевича В.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „13.5. Стан та перспективи розвитку перестрахування в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ

  • Висновки

  • Розділ 2. РИЗИК, УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ У СТРАХУВАННІ

  • Висновки

  • Розділ З. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

  • 3.5. Класифікація страхування за родом небезпеки

  • Висновки

  • Частина II. ОСОБОВЕ СТРАХУВАННЯ

  • 4.2. Змішане страхування життя

  • 4.3. Значення, стан та перспективи розвитку страхування життя в Україні

  • Висновки

  • Розділ 5. СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

  • 5.2. Обов'язкове державне страхування від нещасних випадків

  • 5.3. Добровільне страхування від нещасних випадків

  • 5.4. Страхування від нещасних випадків пасажирів

  • Висновки

  • Розділ 6. МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

  • 6.3. Добровільне медичне страхування

  • Висновки

  • Розділ 7. ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

  • 7.2. Страхування додаткової пенсії

  • Висновки

  • Частина III. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

  • 8.2. Страхування майнових інтересів фізичних та юридичних осіб

  • 8.3. Вартісна оцінка майна, що підлягає страхуванню. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків

  • Висновки

  • Розділ 9. ТРАНСПОРТНЕ СТРАХУВАННЯ

  • 9.2. Страхування водних транспортних засобів. Морське страхування

  • 9.3. Авіаційне страхування

  • 9.4. Страхування вантажів на різних видах транспортних засобів

  • Висновки

  • Розділ 10. СТРАХУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ

  • Розділ 11. СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ

  • Частина IV. СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

  • 12.3. Страхування професійної відповідальності

  • 12.4. Страхування відповідальності суб'єктів господарювання - джерел підвищеної небезпеки

  • 12.5. Страхування інших видів відповідальності

  • Висновки

  • Частина V ПЕРЕСТРАХУВАННЯ

  • 13.3. Методи перестрахування

  • 13.4. Види та інструменти перестрахування

  • 13.5. Стан та перспективи розвитку перестрахування в Україні
  • Висновки

  • Частина VI. ФІНАНСИ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • 14.2. Страхові тарифи

  • 14.3. Баланс страхової організації, фінансові ресурси страховика

  • 14.4. Формування фінансового результату страхової організації. Показники фінансової діяльності

  • 14.5. Страхові резерви

  • Висновки

  • Розділ 15. ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА СТРАХОВИКА

  • Частина VII. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Розділ 17.ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Висновки

  • Розділ 18. РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД ЗА БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ

  • Висновки

  • Частина VIII. МАРКЕТИНГ НА РИНКУ СТРАХУВАННЯ

  • Розділ 20. МАРКЕТИНГ У СТРАХОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • 20.3. Стратегія збуту на страховому ринку

  • Висновки

  • Частина IX. АКТУАРНІ РОЗРАХУНКИ

  • Розділ 22. МОДЕЛІ ПРОЦЕСУ ПОЗОВІВ

  • Розділ 23. МОДЕЛЬ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РИЗИКУ

  • Розділ 24. МОДЕЛІ ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ

  • Розділ 25. СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

  • 25.2. Страхові угоди з виплатами наприкінці року смерті

  • 25.3. Страхові ануїтети

  • 25.4. Нетто-премії

  • 25.5. Нетто-резерви

  • Висновки

  • Розділ 26. МОДЕЛЬ КОЛЕКТИВНОГО РИЗИКУ

  • Розділ 27. ДИНАМІЧНА МОДЕЛЬ БАНКРУТСТВА

  • 27.2. "Практичні" оцінки ймовірності банкрутства в класичній моделі ризику, дифузійна апроксимація процесу ризику

  • 27.3. Порівняння апроксимацій імовірності банкрутства страхових компаній

  • 27.4. Знаходження точних оцінок імовірності банкрутства страхових компаній України у класичній моделі ризику

  • 27.5. Обчислення оцінок імовірностей банкрутства страхових компаній України

  • 27.6. Визначення мінімально необхідного розміру стартового капіталу страхової компанії

  • Висновки

  • Розділ 28. ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКУ ЗА ДОПОМОГОЮ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ

  • 28.3. Перестрахування у динамічній моделі банкрутства

  • Висновки

  • Частина X. ІНОЗЕМНЕ СТРАХУВАННЯ

  • 29.2. Класифікація видів страхування в Європейському Союзі

  • 29.3. Структура страхового ринку Європейського Союзу

  • 29.4. Європейське регулювання страхової діяльності

  • Висновки

  • Розділ 30. СТРАХУВАННЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

  • Висновки

  • Розділ 31. СТРАХУВАННЯ У НІМЕЧЧИНІ

  • Розділ 32. СТРАХУВАННЯ У ФРАНЦІЇ

  • 32.3. Оцінка результатів діяльності французьких страхових компаній

  • Висновки

  • Розділ 33. СТРАХУВАННЯ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГОВЕЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • 33.3. Роль держави в організації страхування міжнародних торговельних операцій

  • Висновки

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи