Розділ 11. СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ

11.1. Економічний зміст страхування кредитів.

11.2. Форми страхування кредитів.

11.3. Страхування депозитів.

11.4. Страхування фінансових гарантій.

11.5. Особливості іпотечного страхування банків.

11.6. Інтеграція банківської та страхової сфери: стратегічні альянси.

11.1. Економічний зміст страхування кредитів

11.2. Форми страхування кредитів

Традиційна складність та відособленість страхування фінансових ризиків від усіх інших видів страхування зумовлює те, що в цій сфері слід відрізняти два подібних за суттю, але різних за оформленням варіанти страхування. У першому з них страхувальником є кредитор і тому виникає "власне страхування фінансового ризику", а у другому - позичальник, що надає цьому страхуванню форму страхової гарантії. Отже, повне розуміння суттєвих сторін страхування кредитів також потребує врахування механізму реалізації страхових інтересів сторін - учасниць кредитних відносин у кожному конкретному випадку.

Техніко-економічний генезис страхування кредитів багато спеціалістів вбачали в комісійній операції, за умовами проведення якої укладалася додаткова угода, що отримала назву "делькредерної". Суть цієї угоди полягає в тому, що комісіонер за відповідну додаткову винагороду, що є нібито страховою премією з ризику комісійної операції, гарантує комітентові, що вексель за проданий у кредит товар буде викуплений у визначений термін. "Делькредере", таким чином, набирає характеру вексельної поруки, і у випадку несплати боргу комісіонер відповідає перед комітентом повною мірою, сплачуючи йому відшкодування. Описаний порядок видачі та акцепту векселів дуже наближений до страхової операції. Тобто делькредерна форма забезпечення є не лише початковою формою страхування кредитів, а й, оскільки забезпечує реальний захист для кредитора - потенційного носія ризику, також первинною формою страхування кредитів. З іншого боку, матеріальний інтерес кредитора може бути захищений посередньо - шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника.

Зокрема за делькредерної форми організації страхових відносин вірителі (чи кредитори) завжди є страхувальниками, за іншої - страхувальниками є отримувачі позик. Таким чином, принципова, хоч і несуттєва відмінність між названими видами страхування кредитів полягає у тому, хто відіграє роль страхувальника, хто виступає ініціатором укладення договору страхування.

За першої форми страхувальник, а часто ним є банк, котрий, крім того, є одночасно застрахованим, безпосередньо захищає свій інтерес за допомогою механізму страхування. Схематично відносини, які утворюють цю форму страхування кредитів, можна подати на рис. 11.1.

Рис 11.1. Схема взаємовідносин між сторонами за делькредерного страхування кредитів

Ці відносини сторін, крім суто схематичних зв'язків, характеризуються певним переліком обов'язків і прав, які належить реалізувати кожній зі сторін.

1. Страхувальник (банк):

o отримує страхове відшкодування збитків у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань;

o залишає частину ризику на власну відповідальність (майже 20%);

o бере зобов'язання щодо кредитів, які страхуються, віддавати їх тільки під звичайний банківський відсоток;

o стежить та інформує страховика про всі випадки, які сталися з кредитом і боржником, внаслідок яких може змінитися ступінь ризику.