Розділ «Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ»

Резерв (франц. re'serve, лат. reservo - зберігаю) - це запас товарів, грошових засобів, іноземної валюти і т. ін. на випадок потреби, джерело, з якого черпають спеціально збережені засоби у випадку нагальної необхідності їх використання.

Резервування - це збереження ресурсів про запас, у резерві.

Централізовані фонди державного резерву є своєрідним (матеріальним) обмежувачем кон'юнктурних коливань економіки . У Державному комітеті з матеріального резерву (Держре-зерві) України зберігають зерно, паливо, цукор тощо. Головне завдання Держрезерву - недопущення різких коливань в економіці. За загрози перегріву економіки ця структура скуповує ресурси та продукти стратегічного значення, за дефіциту - продає. Наприклад, в урожайні роки Держрезерв здійснює закупівлі зерна за цінами застави, а за першої потреби виробники можуть його викупити за ціною, що перевищує ціну застави на величину процентної ставки та витрат на зберігання зерна в зерносховищах Держрезерву. Аналогічні операції здійснюються з нафтопродуктами, газом та іншими стратегічними ресурсами.

Прикладом централізованих резервів держави можуть бути золотовалютні резерви центрального банку (НБУ), які забезпечують стійкість національної грошової одиниці.

Централізовані страхові фонди держави можуть бути тимчасовими та постійними. Тимчасові формуються і використовуються для прискорення реалізації нагальних завдань, їх дія припиняється після виконання програм.

До постійних фондів належать насамперед соціальні фонди. В Україні це Пенсійний фонд України, фонди соціального страхування від нещасних випадків, загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття та ін.

Формуються централізовані фонди держави різними методами: нормативним; коефіцієнтів; добровільних інвестицій1.

Нормативний метод ґрунтується на встановленні нормативів відрахувань до фондів. Наприклад, розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюються щорічно Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб у відсотках до ФОП із кожного виду страхування на календарний рік одночасно із затвердженням Державного бюджету України. Кошти цільових страхових фондів не включаються до надходжень до Державного бюджету України.

Метод коефіцієнтів використовують у випадку пайової участі всіх підприємств у формуванні фондів для благоустрою міст, селищ, сіл.

Метод добровільних інвестицій ґрунтується на добровільних пожертвах фізичних і юридичних осіб, коштів позабюджетних фондів з метою фінансування соціально-культурних заходів і та ін.

Формують матеріально-речові резерви держави з урахуванням потреб в обсягах конкретних видів резервів на основі досвіду та з очікувань щодо коливань кон'юнктури, урожайності, сейсмічних явищ та ін.

Страхові резерви підприємств можна представити двояко:

а) у вигляді грошових засобів, що перебувають у розпорядженні підприємств, об'єднань, фірм з метою нівелювання тимчасових фінансових труднощів, здійснення додаткових затрат та забезпечення в такий спосіб нормальних умов діяльності;

б) у вигляді запасів палива, сировини, матеріалів, насіння, фуражу тощо, необхідних для безперебійного здійснення виробничого процесу.

Страхові резерви домогосподарств формуються також як засіб самострахування та здійснюються як у грошовій (залежить від обсягу доходу), так і в натуральній (не тільки залежить від обсягу доходу, а й визначається дослідним шляхом з урахуванням суб'єктивних очікувань) формах.

Стрімкий розвиток ринкових відносин зумовлює зміщення домінанти від централізованих державних фондів та фондів самострахування, властивих адміністративному соціалізму, до формування страхових фондів професійними страховиками.

Страховий фонд страховика - це децентралізований фонд, що формується багатьма учасниками: громадянами, підприємствами, установами, організаціями, які сплачують страхові внески (премії) відособлено один від одного. Він у сучасних умовах створюється виключно в грошовій формі.

Принципи формування та використання страхового фонду страховика

1. Цільове призначення страхового фонду на виплату страхових сум та відшкодування збитків потерпілим від настання страхового випадку.

2. Визначення обсягу страхового фонду на основі математичної статистики, теорії ймовірності та законів великих чисел.