Розділ «Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ»

Гіпотетично-дедуктивний метод - метод наукового дослідження, який ґрунтується на висуванні гіпотез про причини явищ, що підлягають дослідженню, та у виведенні з цих гіпотез висновків шляхом дедукції. Якщо одержані результати відповідають усім фактам, наданим у гіпотезі, то гіпотеза визнається достовірним знанням.

Аксіоматичний метод -метод побудови наукової теорії, за яким деякі судження приймаються як аксіоми, які не потребують доведення, а всі інші умовиводи робляться з цих аксіом за певним логічними правилами. Необхідною умовою знання, здобутого за таким методом, є внутрішня несуперечливість. Але вона є свідченням того, що теорія правильно побудована, а не того, що вона істинна.

Історичний підхід до аналізу страхової діяльності дає можливість прослідкувати історичний процес розвитку потреб у страховому захисті та можливості задоволення цих потреб, зумовлених технологічним способом виробництва, який відповідає певному етапу історичного розвитку.

Моделювання - це опосередкований метод наукового дослідження, де оригінальний об'єкт аналізу замінюється ідеальним, моделлю, яка існує у відповідній знаковій формі та функціонує за законами логіки, яка відображає реальні процеси матеріального світу.

Моделі - це формалізований опис економічного явища чи процесу, структура якого визначається як об'єктивними властивостями об'єкта дослідження, так і суб'єктивним цільовим характером самого дослідження.

Розглянемо декілька видів моделей залежно від припущення, на якому вони ґрунтуються.

Граничні моделі ґрунтуються на дослідженні впливу нескінченно малої зміни одного змінного чинника на результат. Наприклад, поведінка споживача стосовно впливу її на обсяг попиту досліджується за умови зміни ціни страхової послуги на одну одиницю.

Рівноважні моделі - метод пізнання, який ґрунтується на припущенні, що ринковій системі, як і її складовим, природно притаманна рівновага, яка, звичайно, може порушуватись, але й самовідновлюватись. Наприклад, ціна на страхову послугу на певному ринку може піднятися вище рівноважного рівня. За цих умов утвориться надлишок пропозиції. Для відновлення рівноваги попиту та пропозиції на цьому ринку благ необхідно, щоб ціна знизилась до попереднього рівня.

Раціоналістичні моделі - метод пізнання, який ґрунтується на припущенні, що всі економічні суб'єкти діють раціонально. В основі раціональних дій економічного суб'єкта лежить критерій "затрати - вигоди". Вважається, що суб'єкт діє раціонально тільки тоді, коли вигоди перевищують затрати.

Оптимізаційні моделі - метод пізнання, який ґрунтується на припущенні про оптимальну поведінку економічних суб'єктів. Найчастіше оптимальній відповідає поведінка, результатом якої є досягнення найвищого результату за заданих затрат або досягнення заданого результату за мінімальних витрат ресурсів.

Переважна більшість моделей застосовує припущення "за інших рівних (незмінних) умов". Таке припущення, безумовно, суперечить дійсності, але воно і необхідне, і можливе як сходинка в процесі пізнання. Повніше знання вимагає інформації про те, що буде з об'єктом, якщо "незмінні умови" почнуть змінюватись. Але це вже наступні сходинки пізнавального процесу.

Серед економіко-статистичних методів широко застосовується в страхуванні метод кореляції.

Кореляція - це ступінь лінійної залежності (прямої, оберненої чи випадкової) двох змінних, яка визначається через коефіцієнт кореляції (г)

де х та у - відхилення від середніх значень обох змінних.

Закон великих чисел. Його використання проілюструємо умовним прикладом. Нехай 40-річний Андрій Коромисло страхує життя на 20 років. Чи проживе він ще 20 років, напевно не знають ні сам Андрій, ні страховик, у якого він застрахував своє життя. Але закон великих чисел дає підстави стверджувати, що зі 100 тис. здорових 40-річних чоловіків до 60 років доживе певна кількість, яка буде відрізнятися для різних країн одного історичного періоду та для різних історичних періодів однієї країни.

Теоретичні основи науки страхування. Наука "страхування" ґрунтується на використанні низки теорій: корисності; витрат виробництва; альтернативних витрат; попиту і пропозицій; суспільного вибору; ризику; ігор; імовірності; демографії; математичної статистики і т. ін.

Теорія корисності використовується для пояснення поведінки страхувальника стосовно того, чи передавати йому ризик страховику чи утриматись від цієї дії. Якщо, наприклад, суб'єкт хоче застрахувати свою квартиру вартістю в 100 тис. грн від пожежі строком на 1 рік, він повинен сплатити страхову премію страховику в розмірі 500 грн. Припустимо, ймовірність того, що його квартира згорить, дорівнює 0,987, а ймовірність того, що вона не згорить, - 0,013, Якщо страхова подія не настане (а вірогідність цього досить висока), страхувальник втрачає 500 грн. Якщо страхова подія настане, він отримає компенсацію 100 тис. грн.

Чому ж все-таки страхувальник погоджується страхувати квартиру від вогню за такої незначної вірогідності настання страхового випадку? Справа в тому, що у разі ненастання страхового випадку 500 грн для страхувальника будуть оцінені ним як плата за спокій у зв'язку з тим, що у разі настання страхової події його збитки будуть відшкодовані.

Наведена вище аргументація потенційного страхувальника ґрунтується на законі спадної корисності, згідно з яким найвигіднішим економічно є сталий дохід. Це означає, що задоволення від можливого відшкодування втрат, зумовлених пожежею, значно більше від того задоволення, яке страхувальник втрачає, сплачуючи страхову премію й не отримуючи відшкодування.

Теорія затрат виробництва використовується для підрахунку собівартості та дохідності різних видів страхування. Але в страхуванні використання цієї теорії має специфіку, пов'язану з тим, що собівартість страхового захисту визначається на основі ймовірності, яка виводиться з рядків динаміки статистичних показників про кількість страхових подій у певній статистичній сукупності.