Розділ «Тема 15. Адміністративно-правове регулювання діяльності поліцейських органів у зарубіжних країнах»

- проведення обшуків, оглядів та спостереження за особами, які перебувають під слідством або засуджені;

- проведення службових перевірок з метою недопущення злочинів;

- забезпечення охорони затриманих та засуджених;

- проведення профілактичної роботи серед засуджених з метою недопущення правопорушень.

Виходячи з вищевикладеного, визначимо загальні риси концепцій поліцейської діяльності в зарубіжних країнах на сучасному етапі:

- вся діяльність поліції регламентується нормативними актами або заснована на чітких установках керівництва;

- поліцейська діяльність - це професійна діяльність, і чим вище рівень професіоналізму, тим чіткіше працює поліція;

- у поліції можуть працювати лише спеціально відібрані, навчені та треновані кадри, при чому їх навчання та тренування охоплює всі сфери життя суспільства;

- поліцейська діяльність спрямована не тільки на репресивну функцію, пов'язану з виявленням та припиненням правопорушень, але й на допомогу громадянам (соціальна функція), обсяги якої постійно збільшуються;

- діяльність поліції змінюється разом з суспільством і головне в цій діяльності - відслідковувати основні тенденції розвитку суспільства та запобігати правопорушенням.

Значну увагу привертає до себе так звана концепція комунального поліціювання, яка отримала значне поширення в західних країнах.

У кінці 80-х років минулого століття багато дослідників дійшли висновку, що проблема встановлення "контролю над злочинністю" та боротьба з нею не можуть розв'язуватися тільки правоохоронними органами. Було зазначено, що рівень злочинності залежить великою мірою від соціальних та економічних факторів, багато яких зараз перебуває поза межами впливу поліції. Склад населення, його економічний статус та активність, соціальні особливості окремих районів, які містять у собі високий потенціал злочинності, терпимість населення, суспільна та громадянська відповідальність, освіта, концентрація промислових підприємств та вплив психології на лінію поведінки, все це відіграє важливу роль у визначенні обсягу та рівня злочинності.

Найбільш радикальним методом боротьби зі злочинністю визнано використання спеціальних програм, у реалізації яких поряд з поліцією та іншими державними органами значна роль відводиться місцевій владі, бізнесовим структурам та громадськості.

Особливо активного розповсюдження набув, перш за все, у США, такий підхід, як концепція комунального (місцевого, районного) поліціювання. Він розроблявся як альтернатива традиційному патрульному напряму охорони громадського порядку та громадської безпеки, в основному включаючи більшість елементів адміністративної діяльності поліції. Газета "Нью-Йорк Таймс" назвала цю ідею першим кроком до очищення вулиць від злочинності. Вона була надзвичайно популярна і знаходила підтримку широких верств населення.

Основні базові напрями концепції комунального поліціювання були розроблені Робертом Трояновичем на таких принципах.

1. Комунальне поліціювання є новою філософією у сфері охорони порядку та організаційної стратегії, яка повинна дозволяти і спонукати мешканців району та поліцейських, які його обслуговують, тісно співпрацювати, по-новому розв'язувати проблеми злочинності, соціальних проблем та занепаду. Ця філософія заснована на тому, що законослухняні громадяни певною мірою отримують доступ до процесу поліціювання та охорони порядку, а також право впливати на цей процес. Вони отримують таке право завдяки активній підтримці дій поліції у питаннях охорони порядку та участі їх самих у цій діяльності. Основою цієї філософії є те, що розв'язання проблем сучасного суспільства вимагає пошуку нових підходів як з боку поліції так з боку населення та його окремих груп.

2. Комунальне поліціювання вимагає участі всього особливого складу поліції, тобто кожен співробітник, який носить форму чи ходить у цивільному одязі, повинен розуміти необхідність нових підходів до роботи, нових шляхів вирішення проблем. Сам процес комунального поліціювання покладає велику відповідальність на простих виконавців (лінійних офіцерів), які повинні мати високий професійний рівень та чітко усвідомлювати своє завдання.

3. Ця програма вимагає формування нового типу офіцера (офіцера з комунального поліціювання), який би здійснював прямий зв'язок між поліцією та населенням. Як спеціаліст з комунального поліціювання він не повинен бути обмеженим патрульним масштабом та підпорядковуватися командам по радіо, а здійснювати прямий контакт з людьми на території обслуговування.

4. Працівники поліції, втілюючи в життя програму комунального поліціювання, зобов'язані активно співпрацювати з добровольцями з числа громадян. Як і всі працівники поліції, спеціалісти з комунального поліціювання відповідають на виклики про допомогу, здійснюють арешти, вживають заходів до припинення дрібних правопорушень тощо. Але їх основне завдання встановлювати та розвивати найширші зв'язки з населенням, громадянами, які живуть у районі обслуговування, та намагатися всіляко покращити їх життя. Такі поліцейські повинні створити єдиний ланцюг, який об'єднає всі групи населення та індивідуальних добровольців задля досягнення позитивних змін у житті громадян та у боротьбі з правопорушеннями.

5. Комунальне поліціювання передбачає формування нового типу взаємовідносин між поліцією та громадянами. Ці взаємовідносини базуються на взаємній довірі і передбачають, що громадяни беруть на себе частину відповідальності за те, що поліція повільніше реагує на виклики, які не потребують термінового втручання, а громадянам самим пропонується розв'язувати свої дрібні проблеми, даючи можливість поліції зосередитися на основних напрямах діяльності з охорони громадського порядку.