Розділ «Тема 15. Адміністративно-правове регулювання діяльності поліцейських органів у зарубіжних країнах»

Прагнучи до формування цілісного уявлення про природу та сенс правових принципів, на яких ґрунтується діяльність сучасної поліції (міліції) як важливого соціального та правового інституту, вважаємо можливим диференціювати їх на загальноправові (такі, що поширюються на діяльність усього конгломерату державних органів виконавчої влади) і спеціальні (властиві виключно інституту поліції (міліції).

Загальноправовими за характером є принципи законності, гуманізму, розподілу влади, демократизму, гласності, відповідальності та забезпечення прав і свобод людини, федералізму (для країн із федеративною формою державного устрою). Наведений перелік правових принципів не є вичерпним, оскільки полиця у своїй діяльності керується також іншими загальноправовими принципами, які у спеціальних законах можуть окремо не згадуватися, однак бути закріпленими у чинному законодавстві (принципи рівноправності, презумпції невинуватості тощо).

До категорії спеціальних принципів діяльності поліції вважаємо за доцільне віднести такі: взаємодії з органами державної влади і місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства, населенням; поєднання гласних і негласних форм діяльності; підконтрольності та підзвітності; позапартійності; співпраці з поліцейськими відомствами інших держав; обов'язковості для громадян і посадових осіб законних вимог працівників поліції; відповідності застосування засобів примусу, що містить елемент небезпеки для охоронюваного блага, тощо.

Характерно, що окремі принципи діяльності поліції можуть бути адресовані певним категоріям персоналу. Наприклад, принцип конспірації, поєднання гласних і негласних форм діяльності (для оперативних працівників), принцип підтримання постійного зв'язку з населенням дільниці обслуговування (для дільничних інспекторів) тощо.

Варто зазначити, що на діяльність поліції апріорно поширюється система принципів, закріплених у нормативно-правових актах, де визначаються засади забезпечення безпеки в широкому розумінні.

Наприклад, відповідно до ст. 5 Закону Російської Федерації "Про безпеку", визначено такі принципи забезпечення безпеки: дотримання балансу життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави; взаємної відповідальності особистості, суспільства та держави за забезпечення безпеки; інтеграції з міжнародними політичними системами.

Держава та громадянське суспільство останнім часом особливу увагу приділяють етичним аспектам управлінської діяльності поліції.

Важливість розвитку та закріплення етичних принципів зарубіжними поліцеїстами пояснюється особливостями службової діяльності персоналу поліції, а саме: на працівників поліції покладено обов'язок із підтримання правопорядку та захисту прав громадян, їм надано право вибору у прийнятті рішень щодо життя, свободи та майна громадян; як захисники інтересів суспільства працівники поліції повинні демонструвати високі стандарти поведінки; поліція уповноважена здійснювати негласні методи в процесі оперативно-розшукової діяльності, де належне використання конфіденційної інформації повністю залежить від особистісних якостей працівників; для представників етнічних меншин працівники поліції часто є уособленням влади загалом - некваліфіковані та протиправні дії персоналу поліції отримують зазвичай значний суспільний резонанс та завдають невиправданої шкоди іміджу правоохоронної системи.

У багатьох європейських країнах утвердилася традиція закріплення в деонтологічних кодексах (своєрідних стандартах морально-етичної надбудови поліції) етичних принципів поводження службовців поліції з громадянами та регулювання стосунків безпосередньо між службовцями. Ці документи ґрунтуються на вимогах Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції ООН про заборону катування та іншого жорстокого, нелюдського чи іншого, що принижує людську гідність, поводження або покарання, Декларації про поліцію, Європейського кодексу поліцейської етики від 19 вересня 2001 р., інших міжнародно-правових актів, конституцій, законів та національних нормативно-правових актів.

У чинному Кодексі деонтології Національної поліції Франції, наприклад, наголошується на ієрархічному принципі побудови поліції (ст. 4), повазі до людини (статті 7-8), легітимності застосування сили (ст. 9), гуманності (ст. 10), відповідальності керівників за віддані накази (ст. 18), контроль за діяльністю поліції (ст. 19) тощо. Відповідно до статей 5-8 Морального кодексу поліції Республіки Словенія (1992 р.), до основних принципів віднесено конституційність, законність та відповідальність. Особливу увагу в цьому кодексі акцентовано на необхідності усвідомлення кожним поліцейським службовцем важливих постулатів: "Поліція є державною службою і перебуває у розпорядженні усіх громадян і установ у межах їхньої відповідної компетенції" (ст. 3); "робота поліцейського не є формальністю, його обов'язки полягають не лише у вузькому розумінні прав і обов'язків, необхідних для здійснення владних повноважень, але також містять його власне відчуття цінності моральних, етичних та інших цінностей і принципів, що визначають роль поліції у суспільстві" (ст. 5); "поліцейський захищає та зміцнює репутацію поліції під час виконання своїх службових обов'язків" (ст. 9); "громадськість є формою контролю роботи поліції" (ст. 10); "стосунки між поліцейськими службовцями базуються на чіткій службовій ієрархії та взаємоповазі, взаємодопомозі та солідарності, товариських відносинах, толерантності" (ст. 13) тощо. На такого роду засадах будуються Етичний кодекс поліції Чеської Республіки і Кодекс поліції Хорватії. А в ст. 2 "Засад професійної етики поліцейського", затверджених розпорядженням Головного коменданта поліції Польщі від 31 грудня 2003 р., особливо наголошено: "У не врегульованих приписами права або не передбачених чинними основами професійної етики ситуаціях поліцейський повинен керуватися засадами суспільного співжиття так, аби його дії могли бути взірцем законності та приводили до поглиблення довіри населення до поліції".

Принагідно зазначимо, що в окремих західноєвропейських країнах прийняття національних деонтологічних кодексів поліції визнано недоцільним, оскільки їх діяльність ґрунтується на положеннях Декларації про поліцію, ухваленої резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи від 8 травня 1979 р. за № 690, Європейського кодексу поліцейської етики від 19 вересня 2001 р., інших міжнародно-правових актів.

Враховуючи наявність розгалуженої системи правових та етичних принципів діяльності поліції (міліції), аналітики констатують, що нині сформувалося обгрунтоване загальноцивілізаційне концептуальне бачення природи керівних начал функціонування поліції, а визначення елементів демократичної реформи поліцейської діяльності вже не є проблематичним. Зокрема вдосконалення законодавства та реформування поліції всюди ґрунтується на доктрині, базовими засадами якої є повага до прав людини, орієнтованість на служіння суспільству, підзвітність, підконтрольність громадянському суспільству, позапартійність (політична нейтральність), прозорість. Особлива увага приділяється забезпеченню справедливої репрезентативності основних верств населення, високого рівня моралі, мінімальності використання сили, невоєнізованого характеру організації та культури. Принципи загалом створюють необхідний фундамент для практичної реалізації офіційних девізів окремих поліцейських служб: "Потрібні люди, які реалізують необхідні дії належним чином" (Скотланд-Ярд), "Служити та захищати" (поліція США), "Ввічливість, професіоналізм, повага" (поліція Нью-Йорка), "Захищати, допомагати, охороняти" (Литва) тощо.

Окремо вбачається доцільним розкрити чи не головний принцип діяльності поліції у всьому світі - принцип законності.

Проблема законності в діяльності поліції актуальна насамперед для американського суспільства. Масштабна ревізія роботи поліції, проведена в 1972 р. комісією Кнаппа, у своїй передмові до звіту зазначила, що випадки систематичних поборів з борделів, гральних кубел і дрібних торговців були документально зафіксовані протягом усього існування нью-йоркського департаменту поліції - з кінця XIX ст. до 50-х років XX ст. Протягом 70-х років минулого століття значно поширене хабарництво в поліції покривало факти торгівлі наркотиками і нелегальний гральний бізнес. Комісія зазначила, що факти корупції були виявлені в кожному оперативному підрозділі Нью-Йорка з боротьби з гральними кублами, а також досить часто зустрічаються в підрозділах з боротьби з наркотиками, слідчих відділах і підрозділах патрульно-постової служби.

Пізніше була розкрита система "внутрішнього ринку", яка існувала в поліцейських підрозділах, де можна було купити різного роду службові привілеї, аж до отримання звань і посад. Система корупції була організована на досить високому рівні і покривалася толерантністю і мовчазною згодою. Найбільш серйозні факти залучення поліцейських до злочинної діяльності ми можемо знайти і в недавніх 90-х роках XX ст., коли поліцейські не тільки покривали злочинну активність, а й самі були залучені до торгівлі кокаїном.

Масштабні скандали, що повторюються з циклічністю у двадцять років, і наступні комісії, які їх розслідують, виявляють наявність серед поліцейських США всього спектра можливих правопорушень: поборів і хабарів, грубості, свідомого перевищення силових повноважень, участі у кримінальній активності та расизмі. Остання обставина, навіть після низки прогресивних реформ, є визначальним при черговому загостренні взаємин поліції з афро-американською та іспано-американською частинами населення.

Новий Орлеан, відомий найвищим рівнем злочинності серед поліцейських, став символом поліцейського расизму в листопаді 1980 р. Коли білий поліцейський був убитий темношкірим, натовп обурених поліцейських стихійно рушив у "чорні" квартали, де влаштував розправу над жителями, що включала тортури і побиття. Четверо жителів були вбиті і близько 50 отримали поранення.

Історія повторилася в березні 1990 р., коли в центрі міста в перестрілці загинув білий поліцейський Хоук. Затриманий на місці перестрілки афроамериканець А. Арчі протягом 12 хв. був доставлений до поліцейського відділку, де на той час його вже чекали близько сотні поліцейських, оповіщених про інцидент по радіо. А. Арчі був побитий до смерті і в критичному стані доставлений до шпиталю, де і помер.

У 1997 р. американська поліція за ініціативою Вашингтона і Нью-Йорка проголосила політику "нульової терпимості" до прояву будь-яких, навіть незначних порушень закону. Експерти в сфері поліцейських правопорушень справедливо вважали, що американська поліція, яка вирішила знизити рівень злочинності у суспільстві шляхом агресивного переслідування навіть незначних правопорушень, була зобов'язана продемонструвати таку ж крайню нетерпимість до відхилень від закону всередині своїх рядів. Однак цього не сталося. Одночасно з курсом на встановлення жорсткого контролю за безпекою на вулицях, активним переслідуванням прихильників графіті та осіб, які перестрибують через турнікети метрополітену, зросла й загальна агресивність поліцейських, що супроводжувалася грубістю, невиправданим застосуванням сили, цинізмом і погано прихованим расизмом. Число скарг громадян на неправомірні дії поліції в результаті зросла на 56%, при цьому 88% скарг надходили від громадян, які ніколи не піддавалися арешту або штрафу.

Серед американських міст Сан-Франциско має найвищий щорічний рівень громадян, убитих поліцейськими (4,1 людини на кожні 100 вбивств), що перевищує показники Нью-Йорка (1,6 чол.) і Лос-Анжелеса (2,2 чол.). Більшість застрелених (близько 80%) - мешканці бідних кварталів та представники етнічних меншин. За період з 1977 p. по 1997 р. жоден поліцейський Сан-Франциско не був притягнений до кримінальної відповідальності за застосування зброї під час несення служби, а в 80% випадків, коли скарги громадян були підтверджені внутрішніми розслідуваннями, поліцейські не були покарані навіть дисциплінарно.