Розділ «Тема 14. Адміністративні реформи в окремих зарубіжних країнах»

По-п'яте, ринковий підхід до державного управління був спрямований проти бюрократичної ієрархічності в його організації. Тому реформування організації управління з боку держави включало в себе тенденції децентралізації та деконцентрації структур і функцій. Плюралізація входить складовим елементом в адміністративні реформи і передбачає створення різноманітних агентств з відносно більшою свободою, ніж колишні структурні елементи державної організації. У зв'язку з цим змінюється відношення між різними рівнями управління: національним, середнім і місцевим. Значна увага приділяється розвитку місцевого самоврядування.

По-шосте, важливе значення в процесі реформи державного управління надається удосконаленню підзвітності та контролю за діяльністю державних структур, організацій та державних службовців при тому, що реформа спрямовується на підвищення свободи в їх діяльності. У широкому сенсі проблема вирішується як формування нових відносин між державою і громадянським суспільством. Відносини з громадськістю перетворюються за змістом реформи на постійну функцію держави, її установ, організацій та службовців.

По-сьоме, адміністративна реформа включає в себе також перебудову механізму прийняття управлінських рішень і проведення політики держави шляхом підвищення ступеня гнучкості структур і функцій, розвитку їх адаптивної здатності реагування на середовище, яке постійно змінюється, виникнення інновативної культури та формування орієнтації на стратегію і політику, які постійно розвиваються.

У цілому реформа спрямована на зміну характеру і стилю управлінської діяльності відповідно до проблем нестійкого розвитку, конкурентних відносин, ринкових орієнтирів і оцінок.

3. Моделі адміністративних реформ у англосаксонських країнах

Групування країн на основі деяких загальних характеристик культур та історичних особливостей може бути використана при вивченні рис адміністративних реформ, які проводяться в цих країнах. Незважаючи на диференціацію всередині самої групи, в групі країн реформи характеризуються єдністю щодо часу виникнення, інтенсивності і спрямованості. Можна провести розмежування між цими групами країн за такими показниками:

- ступенем приватизації громадських послуг і функцій;

- рівнем впровадження ринкових елементів у державному управлінні;

- особливостями реорганізації структури державного управління;

- рівнем децентралізації і деконцентрації владних повноважень і функцій;

- змінами в положенні державних службовців.

Адміністративні реформи в англосаксонських країнах проводяться консервативними - принаймні в перший період (Великобританія, США; в Сполучених Штатах - найбільш активно з 1993 р. реформи проводяться демократами) - або лейбористськими (Австралія, Нова Зеландія) урядами з початку 80-х років XX ст.

У Великобританії "менеджеріальна революція" починається з 1979 р. серйозними змінами в громадському секторі, спрямованими консервативним урядом, який прийшов до влади, на економію і підвищення ефективності. Дослідницька програма (1979), якою керував сер Дерек Райнер, була спрямована на формування моделі ефективного державного управління. Був прийнятий ряд програм, що визначають основні напрями реформи: "Дієвість та ефективність цивільної служби" (1982), "Ініціатива наступних кроків" (1988), "Громадянська хартія" (1993). Адміністративна реформа проходить тут три етапи та включає такі основні напрями:

- приватизація;

- впровадження елементів менеджменту (скорочення чисельності державних службовців, перевірка ефективності, розмежування ставлення до покупця і провайдера при наданні державних послуг, делегування функцій, фінансове делегування);

- конкуренція;

- відкритість державної служби.

На першому етапі реформи (1979-1982) акцент зроблено на економії державних витрат, скороченні державних службовців і державних програм. Проте вже до кінця цього етапу стає зрозумілим, що не стільки економія, скільки підвищення ефективності є головним завданням реформи.

Другий етап реформи (1983-1986) проходить під гаслом "трьох Е" (economy, efficiency, effectiveness - економія, продуктивність, ефективність). На цьому етапі політична програма уряду включає в себе широку приватизацію підприємств державного сектора, розвиток фінансового менеджменту в державному управлінні, вдосконалення оціночної функції центральних міністерств і вищого управлінського персоналу.

На третьому етапі реформи (1987-1993) основні зміни торкаються культурних і структурних компонентів державного управління. Ставляться завдання широкого розвитку ринково орієнтованих механізмів управління, поглиблення організаційної та просторової децентралізації управління та надання послуг (але не обов'язково їх фінансування та вироблення політики), підвищення якості послуг, орієнтації при наданні послуг на потреби споживача. В період формуванням уряду Тоні Блера адміністративні реформи тривали, але набули нових барв і напрямів. Якщо раніше основна увага приділялася економічному підходу до державного управління, то зараз не тільки ринок, а й демократія розглядаються як основні фактори адміністративних реформ; враховуються не тільки економічні, а й політичні витрати. Одними з центральних питань стають відродження і розвиток місцевого управління і парламентська модернізація.