Розділ «Тема 14. Адміністративні реформи в окремих зарубіжних країнах»

Які ж основні цілі та напрями адміністративних реформ у західних країнах? У цілому слід зазначити, що вони концентруються навколо таких основних тем, або "вічних дилем":

- Де має бути межа між громадським та приватним секторами?

- Де знаходяться межі між політикою і управлінням?

- Які існують власні обмеження на адміністративну свободу?

- Як повинні бути спроектовані громадські інститути, щоб вони могли відповідати на особливі потреби та інтереси культурних меншин?

- Який існує і який має бути баланс між централізацією і децентралізацією?

- Чи є найкращою структурна організація, коли один виконавець служить одному начальнику?

- Як можна ефективно скоординувати роботу безлічі формально автономних і функціонально незалежних організацій, які становлять громадський сектор?

- Як можна вимірювати ефективність діяльності суб'єктів владних повноважень?

- У чому полягає обов'язок і відповідальність державних службовців?2

Ці "вічні проблеми" теорії і практики державного управління дійсно знову виступили на перший план і породили серйозну дискусію серед фахівців. Було висунуто численні конкуруючі концептуальні схеми, але в центрі все ж залишався менеджеріальний підхід: глобальний тиск ефективності і продуктивності в громадському секторі є, можливо, найбільш вираженим у літературі з державного управління, кажуть Ерік Вельш і Вільсон Вонт. Цей підхід отримав найменування нового державного менеджменту, в основі якого лежать передумови теорії раціонального вибору та ринкових установок у цілому. Хоча є різні менеджеріальні підходи, але кожен з них знаходиться під впливом "менеджерістської ідеології", або "менеджеризму", заснованому на економічній науці.

Якщо охарактеризувати напрями спільних змін у державному управлінні, які знайшли вираз у його менеджеріальній реформі в різних країнах, то всі вони можуть бути зведені до спроб введення ринкових механізмів, інститутів і настанов в організацію і діяльність сучасної держави.

Криза адміністративної держави, що виразилася у втраті керованості суспільними справами, неефективному використанні грошей платників податків, зниженні якості послуг населенню, зростанні бюрократизму і неповороткості при прийнятті рішень, різкому падінні довіри з боку населення до органів державної влади і державної служби, посилення дисфункціональсті в управлінні, корупції і т. д., призвела до перегляду ідеології державного управління та концепції держави.

Концепція адміністративної держави стала замінюватися концепцією ефективної держави. Загальні менеджеріальні настанови на державне управління призвели до зміни ряду традиційних постулатів, що лежать в основі цієї сфери діяльності і організації.

По-перше, різко зросла увага до фінансового менеджменту в державній сфері. Адміністративні реформи були спрямовані на підвищення цінності суспільних грошей, економію державних фінансів і підвищення зацікавленості державних службовців та структур в їх зароблянні, а не просто витраті. Те положення, коли кожна бюрократична організація прагнула отримати якомога більше грошей при формуванні державного бюджету, має бути замінено, за змістом нового державного менеджменту, на прагнення до економії державних ресурсів і їх зростання за рахунок підвищення ефективності та продуктивності діяльності державних інституцій.

По-друге, реформа була спрямована на підвищення значущості оцінки діяльності державних службовців, установ та організацій за отриманими результатами, а не лише через їх активність або кількість дій. Результативність, продуктивність управлінської діяльності спрямовується проти порожньої витрати часу, формальної активності, захоплення складанням різноманітних програм. При цьому результат включає в себе не тільки економію засобів досягнення цілей, а й якість послуг, що надаються населенню.

По-третє, реформа намагається змінити відношення між державним службовцем і людиною, яка звертається зі своїми проблемами до держави і має користуватися державними послугами.

Перш за все, відзначається прагнення підвищити роль держави, її виконавчих структур. Надання послуг населенню, розвиток системи послуг, підвищення їх якості стає метою адміністративних реформ.

Слід зазначити, що економічний підхід до цієї проблеми ставить питання про рівень ефективності надання послуг державою в порівнянні з приватним сектором і про необхідність визначення меж експансії держави в сферу послуг. Далі, через орієнтацію на послуги та їх якість важливе значення надається ставленню до споживачів цих послуг як до клієнта, інтереси якого мають стояти на першому місці.

По-четверте, серйозній критиці піддається традиційний принцип монополії в організації та діяльності державних установ та організацій з надання низки послуг і виконання ряду функцій. Ця критика супроводжується переглядом відносин як приватного і публічного секторів, так і самої структури державних установ та організацій. Адміністративна реформа спрямовується на впровадження в систему державного управління принципу конкуренції. Цей принцип використовується і при формуванні державної служби. Поряд із цим до державного управління вводяться й інші ринкові елементи, такі як контрактна система, тендер, маркетинг, реклама і ін.