Розділ «Тема 3. Адміністративне право Федеративної Республіки Німеччина»

Публічно-правовий договір.

Публічно-правовий договір тотожний поняттю "адміністративний договір". Встановлюється договірна форма діяльності адміністрації, в тому числі використовується поняття "адміністративний акт". В останні роки адміністративний договір набуває все більшого розповсюдження. Пояснюється це тим, що рівноправні відносини адміністрації з громадянами дозволяють досягти оптимальних рішень і зустрічають з боку громадян більше розуміння, аніж адміністративно-владне регулювання. Разом із тим, договірна форма взаємовідносин є неприйнятною щодо певних ризиків, адже може бути порушений принцип рівності перед законом. З іншого боку, консенсусна процедура не може приховати реальних відносин влади - підлеглості між державою та громадянином.

У цілому виділяються декілька видів адміністративно-правових договорів:

- координаційно-правові договори містять регулювання питань, які ні одна із сторін, що домовляються, не змогла би врегулювати самостійно (наприклад домовленість між комунами про спільну ліквідацію відходів);

- субординаційно-правові договори укладаються між органом і громадянином на місце прийняття адміністративного акта (наприклад договір між органом поліції і адміністративним правопорушником про виконання останнім певного зобов'язання).

Окрім того, виділяють зобов'язуючі та розпорядницькі адміністративні договори, які є близькими до цивільно-правових договорів.

Щодо договірної діяльності адміністрації діє принцип верховенства закону. Тим самим адміністрація позбавляється можливості обійти закон. У цьому випадку варто звернути увагу на заборону в формі діяльності, що встановлені особливою частиною адміністративного права. Наприклад, федеральний закон про грошове утримання чиновників і державних службовців забороняє договірне відношення від загальних приписів щодо грошового утримання чиновників, суддів, військовослужбовців. Проблематичними є договори, в яких адміністрація бере на себе обов'язок здійснювати дії, маючи при цьому надану законом свободу вибору, залежно від оцінки ситуації.

Щодо укладення публічно-правових договорів передбачаються особливі процедурні зобов'язання з тим, щоб урахувати умови консенсуальних дій.

Адміністративний договір складається у письмовій формі. Ця вимога розповсюджується на зміну чи припинення адміністративного договору.

Договори, що торкаються прав третьої особи, стають дійсними тільки тоді, коли третя особа дає свою згоду в письмовій формі. Тим самим враховується загальний принцип договірного права, де вказується, що договори, які обмежують третіх осіб, можуть бути укладені тільки з їх згоди.

Субординаційні адміністративно-правові договори стають дійсними тільки після отримання згоди того органу, який у випадку врегулювання даного питання у формі адміністративного акта також буде зобов'язаний брати участь у прийняті рішення.

Проста чи неформальна адміністративна дія.

Простими адміністративними діями вважаються дії адміністрації, які, на відміну від правових актів (адміністративний акт, публічно-правові договори, адміністративні норми), не спрямовані на досягнення правових наслідків, а викликають лише фактичні наслідки. В протилежність адміністративному акту і публічно-правовому договору в цих діях відсутня ознака регулювання.

Результати простих адміністративних дій називаються реальними актами. Вони можуть містити довідки, попередження, повідомлення, в них може йтися про оплату коштів при поїздках на службовому транспорті. Одночасно всі дії адміністрації повинні відповідати діючому праву, а у випадку суперечностей можуть слугувати підставою висунення вимог про усунення порушення прав і повернення збитків.

Відповідно, принцип верховенства закону діє і щодо простих адміністративних дій, причому через відсутність матеріальних норм закону визначальну роль відіграє визначена законом підвідомчість.

Абстрактно-загальні акти адміністрації.

Ми розглядали такі форми діяльності адміністрації, які є індивідуальними актами. Крім них адміністрація приймає і загально-абстрактні правові акти. Важливими з них є постанови, адміністративні приписи, устави.

Постанови є абстрактно-загальними правовими актами, зміст і правові наслідки яких призначені для громадян та юридичних осіб, що знаходяться за межами організаційної структури адміністрації.

Адміністративні приписи, як акти, спрямовані всередину організаційної структури адміністрації. У зв'язку з відсутністю зовнішнього впливу, який в Германії вважається конструктивним елементом будь-якої норми, адміністративні приписи, хоча і мають абстрактно-загальний характер, однак нормами не вважаються.

Устави містять правові норми, які приймаються юридичними особами публічного права для регулювання свої власних справ. Устави відрізняються від законів і постанов тим, що вони приймаються не державою, а юридично самостійними, хоча і підпорядкованими державі, організаціями.