Економічні вчення античної Греції

Історія економічних вчень

Таким чином, Платон закладає в основу ідеальної держави поділ праці, який походить з протиріччя між багатоманітністю потреб людей і одноманітністю їх здібностей. Поділ праці з'єднує в державі воєдино всі три стани.

Платон вважає, що в державі необхідна торгівля, тому що саме вона обслуговує поділ праці. А оскільки необхідна торгівля, то необхідні й гроші. Вчений виділяє три їх функції: міру вартості, засіб обігу і засіб накопичення скарбів, вважаючи виправданими (справедливими) перші дві, а негативною - третю.

Окрім обслуговування поділу праці, торгівлі належить, на думку Платона, ще одна важлива роль: завдяки їй відбувається зрівнювання всіх товарних тіл, торгівля робить товари порівнюваними, незважаючи на те, що вони виступають носіями "різноманітної і не порівнюваної власності". Таким чином, Платон висуває геніальне для своєї епохи твердження про порівняння і рівність товарів, хоча і не відповідає на питання, завдяки чому ці товари є порівнюваними.

АРИСТОТЕЛЬ (384-322 рр. до н. е.)

Учень афінської "Академії" Платона, вихователь Олександра Македонського, засновник філософської школи афінського "Лікею", в якому займався педагогічною діяльністю

Основні твори - "Нікомахова етика", "Політика"

Аристотель був прихильником натурального господарства, заснованого на рабській праці, а також землеробства як провідної галузі економіки. В історію економічної думки він ввійшов як вчений, який першим виявив певні економічні категорії та їх взаємозв'язки. Найбільш переконливим свідченням цього є аналіз товарного обміну.

Необхідність такого обміну зумовлюється поділом суспільства (внаслідок дії природних законів) на вільних і рабів, а їх праці - на розумову і фізичну. "Дійсно, не із двох лікарів утворюється суспільство, але із лікаря і землероба, і взагалі з людей неоднакових і не рівних.. .". Ідеальною Аристотель вважає засновану на праці рабів модель невеликого землеробського господарства, діяльність якого спрямована на самозабезпечення життєвими благами. Оскільки ж всі блага створити в такому господарстві неможливо, виникає необхідність обміну результатами діяльності із сусідами.

У цьому зв'язку Аристотель розмірковує про двоїсту природу споживання кожного блага (товару). Він вважає, що в одному випадку річчю користуються "заради властивої їй цілі, заради того, для чого вона призначена", а в іншому - для обміну, який не є "природним способом споживання блага", проте все ж таки приносить користь її власнику, тому що дає можливість отримати інше благо. Таким чином, Аристотель фактично виділяє дві властивості речі - властивість бути спожитою власником і властивість бути обміняною на іншу річ. Однак зазначені властивості вчений зводить до однієї основи - здатності приносити користь людині.

Аналізуючи процес обміну, Аристотель ставить фундаментальне питання, яке й досі є центром наукових дискусій - чим визначається співвідношення товарів в обміні? Аристотель вбачає в обміні речей певну рівність і намагається знайти загальну основу такої рівності: "... все, що піддається обміну, повинно порівнюватися з чимось одним. Отже, розрахунок матиме місце тоді, коли буде знайдено рівняння, щоб продукт чоботаря відносився до продукту землероба, як землероб відноситься до чоботаря". Аристотель вважає, що саме гроші роблять товари порівнюваними. "... Необхідно, щоб все вимірювалося чим-то одним... Цим одним є ... потреба, яка для всього є сполучною ланкою. В якості ж заміни потреби за домовленістю з'явилася монета.... Монета мов би міра, яка робить всі речі порівнюваними, прирівнює"9. Отже, гроші є закономірним результатом процесу обміну, вони є специфічним товаром, який на основі домовленості обслуговує акти обміну і робить всі речі порівнюваними.

За Аристотелем, гроші виконують три основні функції: по-перше, засіб порівняння благ, або (в сучасній термінології) міра вартості, по-друге, посередник в процесі обміну, або засіб обігу і, по-третє, - засіб накопичення багатства. Аристотель стверджує, що "справедливий обмін" це той, коли "... ніхто не терпить збитку і не наживається". Проте, в реальній практиці справедливість часто порушується, що пов'язується вченим з отриманням лихварями відсотків за надання грошей в позику. "... Лихварство... робить самі грошові знаки предметом власності, котрі, таким чином, втрачають те своє призначення, заради якого вони були створені: адже вони виникли заради мінової торгівлі, стягування ж відсотків веде саме до зростання грошей... Цей спосіб наживи є переважно противним природі".

Отже, гроші можна використовувати як для отримання в процесі торгівлі (обміну) необхідних життєвих благ, так і для наживи за рахунок лихварських операцій. Другий спосіб збагачення, на думку Аристотеля, суперечить принципу справедливості.

Подібне розуміння сутності "справедливого" обміну, розмежування сутності багатства як, по-перше, "... сукупності засобів... необхідних для життя і корисних для державної і сімейної общини" і, по-друге, як намагання "... збільшити кількість грошей до безкінечності" , зумовлюється поділом Аристотелем науки на дві сфери - "економіку" і "хрематистику".

Економіка - комплекс знань про господарську діяльність, пов'язану з виробництвом споживчих цінностей. "Мистецтво економії" (економіка), за висловом Аристотеля, "заслуговує похвали", тому що праця землеробів, ремісників і дрібних торговців приносить суспільству реальні блага, які необхідні для нормальної життєдіяльності.

На відміну від економіки, хрематистика (від слова "хрема" - майно, володіння) повинна вивчати діяльність, націлену на нагромадження багатств у грошовій формі та не пов'язану із створенням реальних життєвих благ. "Мистецтво нагромадження грошей", або наживи, за Аристотелем, повинно "... по справедливості викликати осудження", тому що діяльність крупних торговців і лихварів спрямована на нагромадження багатства понад необхідне.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні вчення античної Греції“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет i метод історії економічних вчень

  • Тема 2. Ранні економічні погляди

  • Стародавній Вавилон

  • Стародавній Китай

  • Економічні вчення античної Греції
  • Економічні погляди Стародавнього Риму

  • Економічні погляди епохи середньовіччя

  • Економічні погляди каноністів.

  • Арабське середньовіччя.

  • Економічна теорія меркантилізму

  • Тема 3. Класична політична економія

  • Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини

  • Франсуа Кене (1694-1774)

  • Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781)

  • Зріла класична політекономія

  • Давид Рікардо (1772-1823)

  • Пізня класична політекономія

  • П'єр Жозеф Прудон (1809-1865)

  • Джон Стюарт Мілль (1806-1873)

  • Томас Роберт Мальтус (1766-1834)

  • Жан Батіст Сей (1767-1832)

  • Тема 4. Марксистський напрямок економічної думки

  • Карл Маркс (1818-1883)

  • Розвиток ідей марксизму наприкінці XIX - початку XX ст.

  • Карл Каутський (1854-1938)

  • Марксистська політична економія в Радянській Росії та СРСР

  • Поль Берен (1909-1964)

  • Тема 5. Неокласична економічна теорія

  • Витоки неокласики: австрійська і американська школи

  • Фрідріх фон Візер (1851-1926)

  • Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)

  • Джон Бейтс Кларк (1847-1938)

  • Кембріджська школа і започаткування мікроекономіки

  • Математична школа

  • Леон Вальрас (1834-1910)

  • Вільфредо Парето (1848-1923)

  • Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки

  • Артур Лаффер (народився у 1940 р.)

  • Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція

  • Неокейнсіанство

  • Кейнсіансько-неокласичний синтез

  • Посткейнсіанство

  • Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)

  • Монетарне посткейнсіанство.

  • Нове кейнсіанство

  • Джордж Акерлоф (народився у 1940 р.)

  • Тема 7. Інституціоналізм

  • Класичний інституціоналізм

  • Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)

  • Новий інституціоналізм

  • Уолт Уїтмен Ростоу (1916-2003)

  • Денієль Белл (1918-2011)

  • Джеффрі Ходжсон

  • Неоінституціоналізм

  • Олівер Ітон Уільямсон (народився у 1932 р.)

  • Еліонор Остром (1933-2012)

  • Джеймс Макгілл Б'юкенен (1919-2013)

  • Дуглас Норт (народився у 1920 р.)

  • Інститут людини в сучасних економічних дослідженнях

  • Тема 8. Еволюція економічної думки України

  • Іван Вишенський (1545/50 - 20-ті рр. XVII ст.)

  • Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)

  • Економічна думка України XIX - початку XX ст.

  • Михайло Драгоманов (1841-1895)

  • Тихін Степанов (1795-1847)

  • Євген Слуцький (1880-1948)

  • Михайло Туган-Барановський (1868-1919)

  • Економічна думка України радянської доби

  • Олександр Чаянов (1888-1939)

  • Анатолій Покритан (1920-2003)

  • Економічна думка української діаспори

  • Людвіг фон Мізес (1881-1973)

  • Аарон Директор (1901-2004)

  • Роза Фрідмен (1910-2009)

  • Економічна думка незалежної України

  • Концепції державного регулювання в перехідній економіці

  • Інституціональні перетворення та економіко-правові аспекти господарювання

  • Фінансові та монетарні аспекти економічного розвитку

  • Регіональна економіка та економіка природокористування

  • Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтеграції

  • Економічна безпека та оборонна економіка