Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція

Історія економічних вчень

Модель мультиплікатора інвестицій.

Збільшення або зменшення інвестиційних та (або) державних видатків приводить у дію так званий мультиплікаційний процес. Наприклад, державні інвестиції в будівництво соціального житла на практиці будуть означати залучення найманих працівників, а також закупівлю сировини, матеріалів й інших ресурсів. Власники ресурсів, реалізуючи їх державі, отримають відповідні доходи, які витратять, у першу чергу, на споживчі товари. Виробники останніх відчують підвищення попиту на свою продукцію, що підштовхне їх до розширення випуску та додаткового інвестування. Унаслідок збільшення виробниками продажу ресурсів у їх власників з'являться додаткові доходи, що приведе до збільшення споживчого та інвестиційного попиту, що, у свою чергу, стимулюватиме зростання обсягів виробництва споживчих та інвестиційних товарів.

В результаті розгортання мультиплікаційного процесу ВВП зростає на величину, значно більшу порівняно з обсягом первинних інвестицій. Отже, держава, вклавши певний обсяг інвестицій у будівництво соціального житла, викликала пожвавлення інвестиційної активності у приватному секторі економіки і багатократне зростання доходів.

Найпростіша модель мультиплікатора інвестицій формально може бути записана таким чином:

де Д7 - зміна ВВП;

М - мультиплікатор інвестицій; Д/ - зміна інвестицій.

Мультиплікатор інвестицій можна визначити як множник (коефіцієнт), що відображає пряму залежність між приростом інвестицій та приростом зайнятості й ВВП Величина мультиплікатора інвестицій залежить від схильності до споживання: чим більша частина отриманого доходу споживається, тим більший мультиплікатор інвестицій, тобто тим більшим буде рівень зайнятості й приріст ВВП, викликаний зростанням первинних інвестицій.

Обсяг інвестицій є головним фактором ефективного попиту, але їх збільшення зіштовхується з проблемою трансформації заощаджень в реальні інвестиції. У неокласичній макроекономічній моделі трансформація заощаджень у інвестиції відбувається автоматично завдяки стихійним коливанням норми процента.

Кейнс же вважав, що на інвестиційну активність підприємців впливають, перш за все, гранична продуктивність капіталу і норма процента. Якщо очікувана гранична продуктивність капіталу нижче норми процента або дорівнює їй, то інвестування для підприємця є неефективним. Чим більший розрив між нормою процента і очікуваною граничною продуктивністю капіталу, тим активнішим буде процес інвестування, і навпаки.

Норма процента, за Кейнсом, - це ціна, яку виплачують за відмову від ліквідності. Відмова від ліквідності розцінюється як жертва, яка повинна бути компенсована доходом в іншій формі. Такою формою компенсації на ринку виступає норма процента, яка сплачується власнику грошових засобів. Величина норми процента залежить не тільки від схильності надавати перевагу ліквідності, а й від кількості грошей в обігу. Коли остання зростає, пропозиція в ліквідній формі збільшується, а купівельна спроможність грошей знижується, що робить процес зберігання заощаджень в грошовій формі збитковим. В результаті норма процента знижується, а інвестування в реальний сектор економіки посилюється.

Слід також зазначити, що еластичність функцій інвестування й споживання знаходиться в оберненій залежності від еластичності функції переваги ліквідності: чим більшу частину своїх заощаджень люди акумулюють у вигляді готівки (найбільш ліквідній формі), тим меншу частину отриманого доходу вони споживають чи інвестують. Кейнс обґрунтовує необхідність державного регулювання обсягу поточних інвестицій, пропонує відповідні форми та інструменти грошово-кредитної та фіскальної політики, віддаючи перевагу останній.

Для збільшення обсягів інвестицій необхідно, по-перше, знизити норму позичкового процента, по-друге, збільшити державні видатки; по-третє, підняти рівень ефективності інвестицій.

У сучасній економічній теорії і в практиці державного регулювання економіки кейнсіанський напрямок зберігає неабиякий вплив, а більшість теоретичних положень Кейнса були сприйняті численними послідовниками, але зазнали певних змін. Етапи еволюції кейнсіанського напряму економічної думки схематично представлено на рис. 6.3.

Еволюція кейнсіанства

Рис. 6.3. Еволюція кейнсіанства

Наступний розділ:

Неокейнсіанство

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет i метод історії економічних вчень

  • Тема 2. Ранні економічні погляди

  • Стародавній Вавилон

  • Стародавній Китай

  • Економічні вчення античної Греції

  • Економічні погляди Стародавнього Риму

  • Економічні погляди епохи середньовіччя

  • Економічні погляди каноністів.

  • Арабське середньовіччя.

  • Економічна теорія меркантилізму

  • Тема 3. Класична політична економія

  • Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини

  • Франсуа Кене (1694-1774)

  • Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781)

  • Зріла класична політекономія

  • Давид Рікардо (1772-1823)

  • Пізня класична політекономія

  • П'єр Жозеф Прудон (1809-1865)

  • Джон Стюарт Мілль (1806-1873)

  • Томас Роберт Мальтус (1766-1834)

  • Жан Батіст Сей (1767-1832)

  • Тема 4. Марксистський напрямок економічної думки

  • Карл Маркс (1818-1883)

  • Розвиток ідей марксизму наприкінці XIX - початку XX ст.

  • Карл Каутський (1854-1938)

  • Марксистська політична економія в Радянській Росії та СРСР

  • Поль Берен (1909-1964)

  • Тема 5. Неокласична економічна теорія

  • Витоки неокласики: австрійська і американська школи

  • Фрідріх фон Візер (1851-1926)

  • Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)

  • Джон Бейтс Кларк (1847-1938)

  • Кембріджська школа і започаткування мікроекономіки

  • Математична школа

  • Леон Вальрас (1834-1910)

  • Вільфредо Парето (1848-1923)

  • Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки

  • Артур Лаффер (народився у 1940 р.)

  • Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція
  • Неокейнсіанство

  • Кейнсіансько-неокласичний синтез

  • Посткейнсіанство

  • Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)

  • Монетарне посткейнсіанство.

  • Нове кейнсіанство

  • Джордж Акерлоф (народився у 1940 р.)

  • Тема 7. Інституціоналізм

  • Класичний інституціоналізм

  • Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)

  • Новий інституціоналізм

  • Уолт Уїтмен Ростоу (1916-2003)

  • Денієль Белл (1918-2011)

  • Джеффрі Ходжсон

  • Неоінституціоналізм

  • Олівер Ітон Уільямсон (народився у 1932 р.)

  • Еліонор Остром (1933-2012)

  • Джеймс Макгілл Б'юкенен (1919-2013)

  • Дуглас Норт (народився у 1920 р.)

  • Інститут людини в сучасних економічних дослідженнях

  • Тема 8. Еволюція економічної думки України

  • Іван Вишенський (1545/50 - 20-ті рр. XVII ст.)

  • Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)

  • Економічна думка України XIX - початку XX ст.

  • Михайло Драгоманов (1841-1895)

  • Тихін Степанов (1795-1847)

  • Євген Слуцький (1880-1948)

  • Михайло Туган-Барановський (1868-1919)

  • Економічна думка України радянської доби

  • Олександр Чаянов (1888-1939)

  • Анатолій Покритан (1920-2003)

  • Економічна думка української діаспори

  • Людвіг фон Мізес (1881-1973)

  • Аарон Директор (1901-2004)

  • Роза Фрідмен (1910-2009)

  • Економічна думка незалежної України

  • Концепції державного регулювання в перехідній економіці

  • Інституціональні перетворення та економіко-правові аспекти господарювання

  • Фінансові та монетарні аспекти економічного розвитку

  • Регіональна економіка та економіка природокористування

  • Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтеграції

  • Економічна безпека та оборонна економіка