Модель мультиплікатора інвестицій.
Збільшення або зменшення інвестиційних та (або) державних видатків приводить у дію так званий мультиплікаційний процес. Наприклад, державні інвестиції в будівництво соціального житла на практиці будуть означати залучення найманих працівників, а також закупівлю сировини, матеріалів й інших ресурсів. Власники ресурсів, реалізуючи їх державі, отримають відповідні доходи, які витратять, у першу чергу, на споживчі товари. Виробники останніх відчують підвищення попиту на свою продукцію, що підштовхне їх до розширення випуску та додаткового інвестування. Унаслідок збільшення виробниками продажу ресурсів у їх власників з'являться додаткові доходи, що приведе до збільшення споживчого та інвестиційного попиту, що, у свою чергу, стимулюватиме зростання обсягів виробництва споживчих та інвестиційних товарів.
В результаті розгортання мультиплікаційного процесу ВВП зростає на величину, значно більшу порівняно з обсягом первинних інвестицій. Отже, держава, вклавши певний обсяг інвестицій у будівництво соціального житла, викликала пожвавлення інвестиційної активності у приватному секторі економіки і багатократне зростання доходів.
Найпростіша модель мультиплікатора інвестицій формально може бути записана таким чином:
де Д7 - зміна ВВП;
М - мультиплікатор інвестицій; Д/ - зміна інвестицій.
Мультиплікатор інвестицій можна визначити як множник (коефіцієнт), що відображає пряму залежність між приростом інвестицій та приростом зайнятості й ВВП Величина мультиплікатора інвестицій залежить від схильності до споживання: чим більша частина отриманого доходу споживається, тим більший мультиплікатор інвестицій, тобто тим більшим буде рівень зайнятості й приріст ВВП, викликаний зростанням первинних інвестицій.
Обсяг інвестицій є головним фактором ефективного попиту, але їх збільшення зіштовхується з проблемою трансформації заощаджень в реальні інвестиції. У неокласичній макроекономічній моделі трансформація заощаджень у інвестиції відбувається автоматично завдяки стихійним коливанням норми процента.
Кейнс же вважав, що на інвестиційну активність підприємців впливають, перш за все, гранична продуктивність капіталу і норма процента. Якщо очікувана гранична продуктивність капіталу нижче норми процента або дорівнює їй, то інвестування для підприємця є неефективним. Чим більший розрив між нормою процента і очікуваною граничною продуктивністю капіталу, тим активнішим буде процес інвестування, і навпаки.
Норма процента, за Кейнсом, - це ціна, яку виплачують за відмову від ліквідності. Відмова від ліквідності розцінюється як жертва, яка повинна бути компенсована доходом в іншій формі. Такою формою компенсації на ринку виступає норма процента, яка сплачується власнику грошових засобів. Величина норми процента залежить не тільки від схильності надавати перевагу ліквідності, а й від кількості грошей в обігу. Коли остання зростає, пропозиція в ліквідній формі збільшується, а купівельна спроможність грошей знижується, що робить процес зберігання заощаджень в грошовій формі збитковим. В результаті норма процента знижується, а інвестування в реальний сектор економіки посилюється.
Слід також зазначити, що еластичність функцій інвестування й споживання знаходиться в оберненій залежності від еластичності функції переваги ліквідності: чим більшу частину своїх заощаджень люди акумулюють у вигляді готівки (найбільш ліквідній формі), тим меншу частину отриманого доходу вони споживають чи інвестують. Кейнс обґрунтовує необхідність державного регулювання обсягу поточних інвестицій, пропонує відповідні форми та інструменти грошово-кредитної та фіскальної політики, віддаючи перевагу останній.
Для збільшення обсягів інвестицій необхідно, по-перше, знизити норму позичкового процента, по-друге, збільшити державні видатки; по-третє, підняти рівень ефективності інвестицій.
У сучасній економічній теорії і в практиці державного регулювання економіки кейнсіанський напрямок зберігає неабиякий вплив, а більшість теоретичних положень Кейнса були сприйняті численними послідовниками, але зазнали певних змін. Етапи еволюції кейнсіанського напряму економічної думки схематично представлено на рис. 6.3.
Рис. 6.3. Еволюція кейнсіанства
Неокейнсіанство
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція“ на сторінці 3. Приємного читання.
