При новому зростанні попиту дія викладеного вище механізму зберігається і в кінцевому рахунку настане такий період, коли зростання цін буде досягати таких темпів, що утримувати інфляцію на рівні вищому, ніж очікуваний, стане неможливим. Таким чином, у довготерміновому періоді немає вибору між інфляцією і безробіттям, крива Філіпса модифікується у вертикальну пряму, що проходить через точку природного рівня безробіття. На довготермінових часових інтервалах крива сукупної пропозиції є вертикальною лінію природного обсягу виробництва. Абсолютний рівень цін змінюється пропорційно зростанню грошової маси (сукупного попиту). "Важлива не інфляція взагалі, а лише непередбачувана інфляція, - пише Фрідмен, - стійкого компромісу між інфляцією і безробіттям не існує, є природний рівень безробіття, що відповідає реальним факторам... Безробіття можна утримати нижче цього рівня лише за допомогою прискореної інфляції, або вище цього рівня - за допомогою прискореної дефляції". Таким чином, автор ставить під сумнів одне із базових тверджень економічної політики про те, що збільшення маси грошей в обігу може підвищити рівень зайнятості.
Принципи монетарної політики. Фрідмен аналізує зв'язок між збільшенням маси грошей в обігу і динамікою ставки відсотку. Він стверджує, що збільшення маси грошей в обігу, як правило, відбувається у результаті операцій на відкритому ринку, коли федеральні резервні банки здійснюють купівлю державних цінних паперів у комерційних банків, збільшуючи тим самим їх резерви і створюючи можливість розширення масштабів депозитно-чекової емісії. У цьому випадку зниження відсоткової ставки відбувається паралельно із збільшенням банківських резервів. На цьому, однак, процес не закінчується. Він здійснюється під впливом факторів, пов'язаних із зростанням обсягів видатків і номінальних доходів, а також наступним підвищенням цін, що послаблює початкове зниження відсотку. Тривала кредитно-грошова експансія викликає зростання цін і одночасно сприяє формуванню інфляційних очікувань. Економічні суб'єкти, плануючи ринкові рішення, виходять із свого останнього інфляційного досвіду і розраховують на чергове збільшення грошової маси і темпу інфляції. Це стимулює попит на гроші, що через певний проміжок часу приведе до зростання відсоткових ставок. У кінцевому рахунку встановлюється така відсоткова ставка, яка урівноважує грошовий ринок. З цього слідує, що у довготерміновому періоді грошова політика не впливає на ставки відсотку, а, отже, і цілі кредитно-грошової політики потрібно переглянути.
Фрідмен пропонує відмовитися від всіляких спроб використання кредитно-грошових важелів для впливу на реальні змінні (рівні безробіття і виробництва), а в якості цілей такої політики визначає контроль над номінальними змінними і, перш за все, цінами. "Головним джерелом помилок є нездатність зрозуміти, для чого важливі гроші... Кількість грошей має виключно важливе значення для номінальних величин, для номінального доходу, для визначення рівня доходів у доларах, тобто для того, що відбувається з цінами. Воно зовсім неважливе... для того, що відбувається з реальним продуктом протягом довготермінових періодів" . Зважаючи на це, досягнення мети контролю над номінальними змінними Фрідмен втілює у так званому "грошовому правилі", практична реалізація якого полягає у стабільному і помірному зростанні грошової маси у межах 3-5 % на рік.
Артур Лаффер (народився у 1940 р.)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки“ на сторінці 3. Приємного читання.
