Із цього аналізу пропозиції, попиту і ціни рівноваги Вальрас виводить функцію корисності. Корисність є функцією даної кількості товару. Якщо кількість товару зростає, то його гранична корисність (Вальрас веде мову про рідкість, або інтенсивність останньої задоволеної потреби) повинна знижуватися. Якщо далі припустити, що метою обміну обох його учасників є максимізація корисності, стан рівноваги наступає тоді, коли мінові співвідношення (ціни) благ пропорційні до співвідношення їх граничної корисності. Математичний доказ того, що у цій точці досягається максимум задоволення, Вальрас вбачає в тому, що перша похідна функції корисності дорівнює нулю. Таким чином вчений приходить до висновку, що обмін урівноважений тоді, коли мінові співвідношення відповідають суб'єктивним оцінкам обох учасників, їх граничним корисностям. Обидва споживачі так розподілили між собою запаси своїх товарів, що ніякої необхідності продовжувати обмін не існує.
Аналіз рівноваги у виробництві.
З'ясувавши проблему співвідношення між граничною корисністю і цінами, з одного боку, і кількістю наявних товарів, - з іншого, Вальрас переходить до аналізу факторів, які визначають кількість вироблених продуктів: " ...залишається з'ясувати, чи ціна, як кажуть, виробничих послуг визначає ціну продуктів, чи, можливо, скоріше ціна продуктів, яка визначається, як ми бачили, законом попиту та пропозиції^ визначає ціну виробничих послуг згідно закону витрат виробництва" .
Для вирішення поставлених задач Вальрас попередньо дає визначення капіталу і доходу. Під капіталом він розуміє "все довготермінове, всякий вид суспільного багатства, що не споживається взагалі або споживається лише з плином часу, всяку кількісно обмежену корисність, що продовжує існувати після першого використання її, яка служить ... не один раз: будинок, меблі". Під доходом Вальрас розуміє "все те, що споживається одноразово, всякий вид суспільного багатства, який споживається негайно, всякий рідкий предмет, що зникає після першого використання його, ... що служить один раз: хліб, м'ясо"32. Далі вчений здійснює класифікацію різних видів капіталів і виділяє земельний капітал, особистий капітал і капітал у власному розумінні, тобто рухомий капітал.
Усі члени суспільства виступають, таким чином, власниками певних капіталів і отримують від їх використання доходи: заробітну плату, що визначається ціною послуг особистого капіталу, ренту як ціну послуг земельного капіталу і прибуток, рівний ціні послуг рухомого капіталу. Під послугами Вальрас розуміє корисний ефект, пов'язаний з участю кожного капіталу у процесі виробництва. За характером використання послуги капіталів поділяються на послуги споживчого і виробничого призначення. Кожен власник "капіталу" вирішує, скільки продуктивних послуг він запропонує і реалізує на ринку, а скільки використає сам для того, щоб на основі своєї кривої корисності довести до максимуму суму задоволення. Згідно відомої умови максимум корисності досягається тоді, коли відношення між граничними корисностями продуктивних послуг дорівнює відношенню їх цін, відповідно цін предметів споживання, які цей власник купує із доходу, отриманого від продажу продуктивних послуг. Звідси слідує, що в економічній системі існує два ринки: ринок виробничих послуг і ринок продуктів.
На першому ринку у якості покупців діють підприємці, які організують виробництво. Вони купують різноманітні товари і послуги: земельні ресурси і послуги у власників землі, трудові послуги - у робітників і капітал (рухомий) - у його власників. Акти купівлі-продажу відбуваються згідно законів ринкового обміну. "Ці продуктивні послуги обмінюються за законом вільної конкуренції посередництвом грошей. Для кожної з них пропонується яка-небудь грошова ціна; якщо, при даній ціні, дійсний попит перевищує пропозицію, то підприємці роблять надбавку, і відбувається загальне підвищення цін; якщо дійсна пропозиція перевищує попит, то земельні власники, робітники і капіталісти роблять знижки, і відбувається загальне пониження цін. Поточною ціною кожної послуги є та, при якій дійсний попит і пропозиція рівні"33.
На ринку продуктів, вказує Вальрас, ролі змінюються. У якості продавців вже діють підприємці, а у якості покупців - власники і носії окремих капіталів. Очевидно, що механізм цього ринку нічим не відрізняється від механізму ринку послуг. І тут спочатку оголошуються довільні ціни. Якщо попит перевищує пропозицію, то ціни підвищуються. У зворотному випадку ціни знижуються.
Таким чином, з точки зору підприємця, який є сполучною ланкою між цими двома ринками, система цін на ринку послуг відображається у витратах виробництва, а на ринку продуктів - у продажних цінах продуктів. Між цими двома системами цін встановлюється повна гармонія. Ця гармонія відображується у законі витрат виробництва, згідно якого ціни всіх продуктів повинні дорівнювати їх витратам виробництва.
Механізм дії цього закону, за Вальрасом, надзвичайно простий. Регулюючою силою є конкуренція між підприємцями. Якщо продажна ціна вище витрат виробництва, то підприємці отримують на свою користь цю різницю, тобто мають чистий виграш. Проте таке становище не є довготривалим. Чистий виграш стимулює розширення виробництва і спричиняє зниження ціни. У випадку ж перевищення витрат виробництва над ціною, підприємці будуть отримувати збиток, скорочувати виробництво відповідних товарів, що приведе до підвищення цін.
Отже, для суспільства, що знаходиться у стані рівноваги, підприємці не отримають ні баришів, ні збитків. Стабільність рівноваги забезпечує механізм цін, який у випадку відхилення викликає тенденцію повернення до рівноважного стану. Постійною ж винагородою підприємців може бути лише винагорода за послуги, які їх власні "капітали" надають суспільству.
Модель загальної ринкової рівноваги.
Загальну ринкову рівновагу Вальрас визначає як такий стан, при якому: по-перше, дійсний попит і пропозиція продуктивних послуг рівні та існує постійна стійка ціна на ринку цих послуг; по-друге, дійсний попит і пропозиція продуктів рівні та існує постійна стійка ціна на ринку продуктів і, по-третє, продажна ціна продуктів дорівнює витратам, що відображуються у продуктивних послугах. Дві перші умови відносяться до рівноваги обміну, третя - до рівноваги виробництва34. Будуючи математичну модель загальної ринкової рівноваги, Вальрас вводить наступні обмеження:
• а) існує вільна конкуренція і досконала інформація;
• б) наявне миттєве пристосування цін до змін у ринковому середовищі;
• в) існує жорсткий технічний зв'язок між витратами факторів і випуском продукції.
Далі Вальрасом встановлюється чотири групи рівнянь, що відображають умови рівноваги економічної системи:
1. Група т-рівнянь, які відображають величину попиту на готові продукти як функцію цін:
де х - кількість вироблених благ; р - ціни вироблених благ; V - ціни продуктивних послуг.
Ці рівняння означають, що попит на предмети споживання є функцією як цін всіх предметів споживання, так і цін всіх продуктивних послуг. Остання залежність відображає так зване доходне обмеження споживачів, тому що ціни продуктивних послуг представляють собою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Леон Вальрас (1834-1910)“ на сторінці 2. Приємного читання.
