Розділ «7.2. Методи контролю, перевірки і оцінки навчальних досягнень учнів»

Самостійно відтворює знання з елементами перетворення. Застосовує їх у видозміненій, але близькій до типової ситуації, однак потребує допомоги учителя. Дає свою власну інтерпретацію матеріалу (пояснення, короткий виклад). Уміє встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, здійснює перенесення дій.

Самостійно відтворює знання з елементами їх перетворення. Застосовує їх у видозміненій, але близькій до типової ситуації, однак виявляє при цьому деяку невпевненість. Розуміє структуру цих знань, зв'язки між їх елементами. Виділяє елементи, “бачить” об'єднуючу ідею та ціле, його знання мають високий рівень системності. Відтворює процес добування знань, але без допомоги ззовні не справляється.

Здійснює самостійне реконструктивне відтворення, тобто самостійно відтворює знання з елементами їх перетворення. Застосовує їх у видозміненій, але близькій до типової ситуації.

Вміє аналізувати і пояснювати не тільки результат, а й процес одержання цього результату. Розуміє структуру процесу добування знань, його організацію, послідовність етапів, зв'язки між ними. Знання характеризуються системністю. Має практику рефлексії своєї власної розумової діяльності.

Творчий рівень (10, 11, 12).

Відтворює матеріал з елементами перетворення, кодування. Планує і здійснює пізнавальний пошук, бачить проблемну ситуацію, на її основі виділяє проблему, розробляє гіпотезу, але потребує допомоги учителя. Переводить інформацію з однієї мови на іншу, здійснює перетворення (трансляцію матеріалу з однієї форми вираження в іншу). Може переформулювати вихідний матеріал. Розробляє свої власні способи дії.

Відтворює матеріал з елементами кодування. Намагається отримати об'єктивно нові знання, але при цьому потребує певної допомоги. Планує і здійснює пізнавальний пошук, бачить проблемну ситуацію, на її основі виділяє проблему, розробляє гіпотези. Але при цьому виявляє певну невпевненість. Дає власну оцінку. Розробляє свій власний шлях (спосіб, метод) розв'язання проблеми, ситуації. Може спланувати свою діяльність, бачить проблему.

Виявляє повну самостійність у отриманні об'єктивно нових знань: самостійно планує і здійснює пізнавальний пошук на основі проблемної ситуації, виділяє проблему, конструює гіпотези і перевіряє їх. Відтворює матеріал з елементами кодування. Прогнозує і передбачає подальший хід явища, описує можливі наслідки, результати, що випливають з наявних даних. Оцінює свої власні пояснення з використанням високого ступеня узагальнення проблемної ситуації бачить проблему і може сформулювати гіпотезу. Вміє розробляти нові способи діяльності та прикладати їх до нетипової ситуації, володіє уміннями змінювати стратегії навчання.

7.2.3. Функції контролю та самоконтролю у навчанні.

На основі структурного елемента системи ''метод навчання” – результати навчання (потенційні можливості для досягнення цілі навчання) дає можливість виділити методи контролю і самоконтролю у навчанні та методи оцінювання знань учнів. В основі контролю і самоконтролю за засвоєнням знань лежить порівняння тих результатів навчальної діяльності, які були заплановані на початку вивчення, з тими, які одержані внаслідок поточного або підсумкового контролю. Залежно від того, хто здійснює таке порівняння, розрізняють контроль (його здійснює учитель) і самоконтроль (його здійснює учень). Як контроль, так і самоконтроль виконують дві функції: функцію оцінки, визначення ступеня досягнення цілей навчання і функцію корекції.

Методи усного контролю: ними є індивідуальне опитування та фронтальна перевірка знань. При індивідуальному опитуванні учитель пропонує учневі для усної відповіді такі запитання, які б дали змогу виявити, на якому рівні досягнення він перебуває, тобто який рівень засвоєння він опанував. З іншого боку, учителя цікавить, чи учень засвоїв матеріал фрагментарно, чи він володіє системою знань. Тому, добір, конструювання запитань, встановлення їх послідовності, наступності має неабияке значення для отримання якомога повнішої інформації про ступінь досягнення цілей навчання та для того, щоб зробити висновок, що саме учень розуміє правильно, а в чому він припускається помилок.

Фронтальне опитування дає інформацію про засвоєння матеріалу усім класом, усією групою учнів. Розробляючи запитання для фронтального опитування, учитель не має наміру з'ясовувати, який учень і на якому рівні засвоїв матеріал. Учитель тут більше дбає про те, щоб встановити, як учні засвоїли знання в їх цілісності, а також повноту і широту знань. Як відомо, засвоєння знань передбачає забезпечення розуміння, відтворення, застосування. Ця “трійка” і має бути присутня при індивідуальному опитуванні. Стосовно фронтального опитування, то оскільки тут учителя не цікавить конкретний учень, а увесь клас чи група, наявність цієї трійкі у запитаннях до класу не є обов'язковою. Формами письмового контролю є письмова контрольна робота, тест, письмовий твір, диктант, письмовий залік, письмове завдання програмованого типу. Важливо, щоб письмові роботи мали рівневий характер. Як правило, учням пропонують таке виконання письмового рівневого завдання, яке дозволяє учителеві визначити, на якому рівні засвоєння зупинився учень, для цього ставлять вимогу, щоб він починав виконувати завдання найнижчого рівня засвоєння і рухався в напрямку вищих рівнів.