Розділ «6.2. Питання теорії змісту освіти»

У міру того, як будуть просуватися роботи вчених і органів освіти зі створення стандартів освіти, буде видозмінюватися і вдосконалюватися Базовий навчальний план.

Обов'язкова для учнів частина шкільного компоненту складається із курсів за вибором і профільного навчання старшокласників.

Курси за вибором повинні сприяти формуванню стабільних інтересів, розвитку самостійності і творчої активності дітей, що необхідно для свідомого вибору ними профілю навчання і майбутньої професії.

Залежно від особливостей учнівського і педагогічного колективів рада школи складає список курсів на даний навчальний рік. Кожному школяреві надається право вибирати один або декілька курсів.

З 10-го класу в школі вводиться профільне навчання – спеціалізація освіти у тій області, до якої в учня з'явився стабільний усталений інтерес і здібності.

Факультативні і додаткові заняття – друга частина шкільного компоненту. Вона призначена для коректування та індивідуалізації навчання. Резервний час, виділений на ці заняття, може бути використаний для роботи з усім класом чи з групою учнів, чи навіть з одним учнем.

Зменшення сумарного навчального навантаження обов'язкових предметів дає можливість виділити навчальний час на індивідуалізацію навчання. Максимальний обов'язковий тижневий час обмежується у плані тридцятьма годинами, що реально дає можливість перевести школу на 5-денний тиждень.

Навчальні програми. У навчальних програмах дається загальна характеристика змісту навчального матеріалу з кожного навчального предмета, розподіл його за роками навчання. Пояснювальна записка, з якої починається кожна програма, розкриває провідні ідеї, мету і завдання, структуру навчального предмета, методичні особливості його вивчення. У навчальних програмах дається характеристика змісту навчання з кожного навчального предмета, розподіл його за роками навчання.

Навчальна програма – документ державної ваги і значення, тому його обов'язково затверджує Міністерство освіти і науки. Програми з навчальних предметів шкільного компоненту кожен навчальний заклад розробляє самостійно, але вони мають бути обов'язково затверджені Міністерством освіти і науки. Це ж стосується і навчальних планів та програм для навчальних закладів нового типу, ці навчальні заклади можуть розробляти і навчальні плани, і навчальні програми для себе, але вони мають бути затверджені Міністерством освіти і науки України.

Важливо також підкреслити, що для загальноосвітніх закладів діють рівневі навчальні програми, в яких визначено змістове наповнення для кожного з трьох рівнів: рівень А (найнижчої складності), рівень Б (середньої складності) і рівень С (найвищої складності). Вибір рівня складності – прерогатива учителя. Він, знаючи пізнавальні можливості класу, свої можливості як учителя, навчально-матеріальне забезпечення навчального процесу у погодженні з дирекцією школи вибирає той чи інший рівень складності у вивченні конкретного навчального предмета.

На соціальному рівні найвищий обсяг має поняття “виховання”. На цьому рівні воно розглядається як форма передачі соціального досвіду. На педагогічному рівні виховання, як і навчання, розглядається як шлях освіти. їх діалектична єдність і становить освіту. Освіта це педагогічний процес, мета якого полягає у виявленні і максимальному розвиткові індивідуально найбільш значущих позитивних задатків людини.

Зміст освіти – це педагогічна модель соціального замовлення, звернутого до школи. Зміст освіти – це педагогічна категорія, це теоретична основа для визначення змісту навчання. Зміст освіти пояснюють декілька теорій; дві з них – формальної та матеріальної освіти, третя – педоцентрична теорія Д. Дьюї.

На різних історичних етапах розвитку суспільства основою змісту освіти і навчання була наука. Однією з найбільш ранніх концепцій змісту освіти була концепція видатного російського педагога П.Ф. Каптерева. На його думку, при визначенні змісту освіти центральним орієнтиром має бути “розум, що розвивається”.

Історія нашої школи знає два підходи до визначення структури змісту навчання: предметний та комплексний. У сьогоднішній школі прийнято тільки предметну структуру змісту

навчання, проте можливості комплексної структури вивчені не повністю.

Структура дійсності відображена у предметній структурі наукового знання. Поняття “навчальний предмет “ значно ширше, ніж поняття “основи наук”. Під ними розуміють такі знання, які відрізняються від знань, зафіксованих у самій науці, за глибиною і об'ємом, відповідають їм за змістом і характером зв'язків. Навчальний предмет – це педагогічно адаптована сукупність знань і умінь із якої-небудь сфери дійсності і відповідної їй діяльності. Кожен навчальний предмет має багатоцільове призначення і в кожному з них є ведучий компонент, який виконує провідну функцію.

В основу підходу визначення змісту освіти покладено суперпозицію (накладання) інтересів суспільства та інтересів особистості при необхідній умові – гармонізації цих інтересів. Між структурою досвіду особистості і структурою змісту освіти існує відповідність. Базовий навчальний план – це концентроване вираження загальної концепції освіти, основоположна складова Державного стандарту загальної середньої освіти. Він дає цілісне уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріантну та варіативну складові, окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними, визначає гранично допустиме навчальне навантаження учнів та загальну кількість навчального часу.