Розділ «3.4. Окремі системи “Учіння”»

а) поглиблення і розширення змісту існуючих знань про об'єкт (предмет) вивчення;

б) поступове підвищення рівня засвоєння знань.

Елементами такої системи є:

– розширення і поглиблення знань шляхом вибору різних об'єктів взаємодії;

– засвоєння знань на рівні розуміння;

– засвоєння знань на рівні розпізнавання;

– засвоєння знань на рівні репродуктивному;

– засвоєння знань на рівні продуктивному;

– засвоєння знань на рівні творчому.

Структура цієї системи очевидно визначається тим порядком, який зафіксовано вище. Її емерджентною властивістю є система знань іншого, вищого рівня ієрархії.

Варто відмітити істотність такого зауваження. Знанням, які учень щойно отримав, потрібно знайти місце в існуючій системі тих, якими учень уже володіє, тобто встановити вертикальні і горизонтальні, зовнішні і внутрішні зв'язки нових знань у вже сформованій системі знань.

Зрозуміло, що якщо в суб'єкта пізнання вже сформована певна система знань, а нові знання необхідно ввести в будь-якій якості (мається на увазі в якості будь-якого системного функціонально-морфологічного компонента), то цілком зрозуміло, що знову актуалізується попередня система і всі її системні характеристики.

Розглядаючи систему “Учінняяк основа розумового розвитку і саморозвитку” необхідно відзначити, що субординаційні зв'язки цієї системи незначні, основну увагу в ній відіграють зв'язки координації, зокрема двосторонній зв'язок: учіння ↔ розвиток, тобто зв'язок учіння з розумовим розвитком та зв'язок розумового розвитку з учінням. Ця схема розщеплюється ще на дві: учіння ↔ саморозвиток та учіння ↔ розвиток.

Розглянемо схему учіння ↔ саморозвиток.

Будь-яке явище, об'єкт, процес перебувають під дією зовнішніх і внутрішніх чинників. Дія зовнішніх чинників іменується як формування, дія внутрішніх – як розвиток (саморозвиток). Як побудувати учіння з максимальним ефектом саморозвитку? Відповідь зрозуміла: необхідно створити умови для дії внутрішніх чинників.

Першим кроком (необхідною умовою) є мотиваційні заходи. Саме мотиваційні заходи актуалізують внутрішні дії, спрямовані на отримання кінцевого результату. Тут безумовно діє управлінська схема (рис. 11).

Нагадаємо, що 1 – це формулювання цілі діяльності, 2 – розробка та реалізація способів діяльності, спрямованих на досягнення сформульованої цілі, 3 – це отримання інформації про ступінь досягнення цілі діяльності, 4 – корекційні дії. Здійснення цієї схеми вирішує усі проблеми учіння (з точки зору отримання результату). Але чи вирішує вона проблеми розвитку? Якщо вирішує, то як?

Що слід розуміти під розвитком? Два аспекти необхідно відмітити:

а) якщо сформовано (або формується) яке-небудь психічне новоутворення, яке характеризує певний віковий період розвитку людини, тоді розумовий розвиток розуміється як розвиток даного психічного новоутворення. Наприклад, системний характер дії усіх чинників. У цьому випадку вище наведену схему слід трансформувати у функціонально-морфологічну системну структуру. Очевидно, що розвиток буде пов'язаний із цією схемою, з її засвоєнням як системи, це – по-перше, по- друге – із освоєнням функціонально-морфологічної структури. Але це можливо лише в старших класах;

б) розумовий розвиток розуміють як процес позитивних змін у пам'яті, мисленні, уяві тощо. У цьому випадку обидва види діяльності – отримання інформації та її присвоєння сприяють загальному розумовому розвитку, оскільки один і другий вид діяльності є ніби відображенням внутрішніх зрушень як результату реакції нашої свідомості.