Розділ «3.3. Учіння як система»

У контексті вище описаного розглянемо елементи системи: отримання об'єктивної інформації про об'єкт (предмет) вивчення і трансформацію цієї інформації в знання.

Отже, розглянемо елемент: отримання інформації про об'єкт вивчення (предмет). Як ми вже писали вище, формулювання предмета вивчення здійснюється на основі гностичного (пізнавального) образу. Розуміючи, що мова йде не про вивчення знань, а про вивчення об'єкта (предмета) пізнання, ми всі наші дії плануємо і здійснюємо, взаємодіючи з об'єктом. Отримання інформації можливе лише тоді, коли буде чітко сформульовано предмет вивчення. Весь час уточнюючи предмет вивчення, ми уточнюємо характер залежностей між поняттями. Спосіб отримання інформації – взаємодія.

Але якщо об'єкт не матеріальний, а ідеальний, як тоді здійснити взаємодію? Очевидно приходиться використовувати такі методи пізнання як моделювання, уявний експеримент, інші методи пізнання. Як би там не було, використовувати опис отримання інформації, що здійснено іншими людьми і описано в посібнику чи підручнику можливо лише в крайньому випадку.

Отже ми отримали певну інформацію. Завдання далі полягає в тому, щоб цю інформацію зробити власним надбанням суб'єкта пізнання, тобто щоб вона стала інструментом, а швидше всього засобом, дальшого пізнання світу і його практичного використання. Як це зробити?

Очевидно потрібно спочатку вирішити завдання засвоєння інформації. На наш погляд засвоїти знання (інформацію) означає її зрозуміти, запам'ятати, навчитися використовувати і знайти їй місце в існуючій системі знань.

Встановимо, що означає зрозуміти отриману інформацію. Взагалі-το розуміння – це порівняння невідомого з відомим, підведення невідомого під відоме, встановлення зв'язку невідомого з відомим. У нашому випадку невідома – це щойно отримана інформація. Щоб здійснити порівняння потрібно знайти з чим порівнювати. Пошук того, з чим порівнювати – це прерогатива життєвого і пізнавального досвіду, а також тезаурусу суб'єкта пізнання. Мабуть існують ще якісь способи пошуку бази для наступного порівняння, можливо навіть розгляду системи. Встановлення зв'язку, осмислення його, знаходження аналогій – це все вимагає часу, але, припустимо, цей етап здійснено.

Наступний крок – запам'ятовування отриманої інформації та способу отримання. Це може бути здійснено шляхом багаторазового підкріплення або просто перетворенням цієї інформації до іншого виду з наступним її практичним застосуванням. Це повторити в різних прикладах, у різних ситуаціях. Слідуючий крок – формування вмінь застосовувати отриману інформацію. Перше для цього кроку – демонстрування зразка в декількох варіантах. Після цього – самостійна навчальна діяльність суб'єкта пізнання з метою закріплення і способу отримання інформації і вмінь її застосовувати в різних практичних прикладах. Нарешті останній крок – спроба ввести цю інформацію в існуючу власну систему знань, її своєрідне “протягування” крізь “системну призму”, знаходження місця цій інформації в цій системі знань, остаточне осмислення її. Лише після цього можна вважати, що ця інформація була трансформована в знання.

Однак на цьому процес перетворення інформації не закінчується, оскільки є необхідність забезпечити засвоєння знань на різних рівнях засвоєння. Другий варіант – реалізувати предметно-системоцентричний підхід (стратегію).

За аналогічною схемою, тобто у тій же послідовності розглянемо й інші системи “учіння”, які були названі нами вище. Однак усієї процедури системно-змістової декомпозиції знань про учіння ми проводити не будемо, а лише сформулюємо найважливіші отримані нами висновки.

Ще К.Д. Ушинський, вивчаючи питання про учіння, прийшов до висновку, що необхідно розглядати два випадки учіння, а саме: учіння на основі сприймання та учіння на основі вирішення проблеми. Другий випадок зручно розглянути крізь призму системи, а тому нижче і розглянемо систему “Учіння на основі розв'язання проблеми”.

Структура учіння: вона визначається схемою: 1 (- формування чуттєвого образу об'єкта вивчення) → 2 (формування гностичного (пізнавального) образу об'єкта вивчення) → 3 (- формування та формулювання предмета вивчення) → 4 (- організація суб'єктно-об'єктної взаємодії як спосіб отримання об'єктивної інформації про предмет вивчення) → 5 (- організація діяльності щодо присвоєння (привласнення) отриманої інформації) → 6 (забезпечення зв'язку з практикою).

Ця схема складена на основі аналізу механізму пізнання в загальному випадку. В окремих частинних випадках (проблемне вивчення, формування системи знань) структура буде дещо відмінною від наведеної вище. Це зумовлено іншими елементами системи “учіння”, а також іншою схемою зв'язків між ними. Отже, структура системи виглядає так; 1-2-3-4-5-6, що означає, процес учіння йде у порядку, який визначено послідовністю вказаних цифр. Як ми розуміємо порушення цього порядку буде порушенням самої природи добування нової інформації.

Емерджентна властивість системи та її реляційний вплив. Емерджентною властивістю цієї системи є нові знання, добуті внаслідок навчального пізнання, тобто нові зв'язки, що розширюють і поглиблюють раніше отримані знання. При виникненні деяких запитань, що мають відношення до нової інформації доводиться уточнювати усі попередні компоненти (етапи процесу) системи, тобто здійснювати реляційний вплив.

Таким чином емерджентною властивістю є знання суб'єкта навчального пізнання про об'єкт вивчення (предмет вивчення), отримані не лише внаслідок розгляду системи, але й внаслідок реляційних та корекційних дій щодо елементів системи та інших функціонально-морфологічних компонентів системи, а також щодо уточнення окремих аспектів отриманого знання. Зауважимо, що в цьому випадку під поняттям “знання” розуміється об'єктивна інформація про об'єкт (предмет) вивчення, трансформована у власне надбання учня.