Розділ «3.5. Окремі приклади застосування діяльнісного підходу до вивчення учіння»

Вузлові питання теми:

3.5.1. Учіння на основі теорії поетапного формування розумових дій.

3.5.2. Учіння на основі вирішення проблеми.

3.5.3. Учіння на основі теорії Ельконіна-Давидова.

3.5.4. Ступеневий характер процесу засвоєння знань.

Основні поняття теми: розумові дії, поетапне формування розумових дій, проблема, навчальна задача

3.5.1. Учіння на основі теорії поетапного формування розумових дій.

3.5.2. Учіння на основі вирішення проблеми.

Розглянемо проблемне навчання, яке є особливою дидактичною системою, що заснована на певному розумінні логіко-психологічних закономірностей розвитку мислення і творчих здібностей людини. Це навчання становить певний інтерес, оскільки воно засноване на учінні шляхом розв'язання проблем і до того ж володіє розвивальною по відношенню до творчих здібностей людини функцією. Одним із завдань проблемного навчання є завдання формування в учнів творчого мислення, яке є синонімом діалектичного мислення, а форма проблемності є типовою формою змістово-діалектичного руху думки.

Як відомо, процес засвоєння знань у традиційному навчанні фактично не пов'язаний з процесом їх одержання у науці, що призводить до взаємовідчуження навчального предмета і науки. Інформативне, традиційне навчання, як відомо, здійснюється так: “готові” знання повідомляються вчителем, далі вони засвоюються учнем шляхом копіювання способів дій, тренування у застосуванні цих способів у типових навчальних ситуаціях і виконання вправ з використанням засвоєних знань.

У ході засвоєння учень повинен, з одного боку, прийняти і розв'язати ту об'єктивну проблему, продуктом розв'язання якої і є це знання, а з другого боку – реконструювати втілену в ній логіку думки, яка породила це знання. У традиційній формі навчання спостерігається відрив процесу виникнення і розвитку знання від самого знання, що суперечить їх об'єктивно-творчому походженню та їх природі.

Реальна можливість зближення процесів учіння і наукового пізнання виникає в рамках проблемного навчання. Ця можливість створюється тому, що в проблемному навчанні специфічним чином відтворюється діалектичний історизм наукового пізнання. Сучасний стан навчального предмета не осмислюється учнями як логічний вираз його історичного розвитку. У проблемному навчанні принцип історизму є основою розгортання навчального процесу, тобто він повторює логіку пройденого наукою шляху. Ця логіка є не що інше, як універсальні способи мисленнєвої діяльності людей, що виникли в історії пізнання.

У діалектиці обґрунтовано положення про те, що в основі творчого процесу лежить виявлення і вирішення діалектичного протиріччя. Творче мислення – це рух думки вздовж різноманітних суперечностей реального світу. Проблема є відображенням у свідомості суб'єкта діалектичних суперечностей, за логікою яких розгортається структура будь-якого об'єкта.

У лабораторії І.П.Павлова провели такий експеримент з собакою. Спочатку в собаки виробляли позитивний слюновиділяючий рефлекс на зображення кола і негативний – на зображення еліпса. Потім коло у полі зору собаки повертали так, щоб воно поступово перетворювалося в еліпс. Собака починала хвилюватися і в певний момент впадала в істеріку або в апатію, відвертаючись від неприємного для неї видовища. Як бачимо, два чітко відпрацьованих умовно-рефлекторних механізми, радикально протилежних за своєю дією, включалися одночасно і створювали своєрідний конфлікт. Для собаки було просто неможливо сприйняти перетворення факту в антифакт у момент, у який ототожнювалися протилежності.

Водночас для людини – виникнення суперечності – це пусковий момент мислення. А саме мислення спрямоване на суміщення, ототожнення суперечності. Наявність у складі об'єкта суперечності призводить до проблематизації цього об'єкта у людській свідомості, вводить людину у стан невизначеності, штовхає її на активний пошук способів розв'язання проблеми. Вище було зазначено, що ще К. Ушинський розрізняв учіння з одержанням знань від учителя і учіння шляхом вирішення проблем [18], а Д. Дьюї розглядав учіння, ототожнюючи його з компонентами мислення: виникнення проблеми; спостереження і розгляд фактів для з'ясування проблеми – утворення гіпотези – перевірка гіпотези у спостереженнях і експериментах. Л. Рубінштейн у своїй концепції учіння виходив з того, що оскільки учіння полягає у засвоєнні знань, умінь, навичок, вироблених в результаті історичного розвитку, то структура учіння співвідноситься зі структурою пізнання. Тому в мисленні він виділяє декілька основних фаз, зокрема таких як виникнення і осмислення проблемної ситуації, вирішення проблеми, фіксацію досягнутого рішення проблеми, перевірку, уточнення, зміну початкового рішення проблеми. Такі структурні компоненти мають місце і в процесі учіння. Навчання, побудоване на основі проблемного учіння, є проблемне навчання. Учень одержує в ньому нові знання не в готовій формі, а в результаті своєї розумової праці. Вони є його власним відкриттям, продуктом його розумової діяльності, однак, при цьому виникає необхідність здійснити такі кроки, які б наблизили проблему до учня, тобто такі кроки, після яких учень проблему сприйняв би як свою власну. Цю функцію виконує проблемна ситуація, це – своєрідна сходинка, використовуючи яку можна вийти на формулювання проблеми, це засіб для формування інтересу в учнів до певного питання. Але це тільки один аспект проблемної ситуації.

І.Я. Лернер і М.М. Скаткін, відомі дидакти й ініціатори впровадження проблемного навчання розглядали проблемне навчання як таке, в ході якого учні систематично включаються у процес пошуку доказового рішення нових для них проблем, завдяки чому вони навчаються самостійно здобувати знання, застосовувати раніше набуті, оволодівати досвідом творчої діяльності [10; 16]. А відомий теоретик проблемного навчання Μ Л .Махмутов розглядає його як тип розвивального навчання, у якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням ними готових висновків науки, а система методів побудована з врахуванням цілепокладання і принципу проблемності [10].

Схема проблемного навчання у найзагальнішому випадку виглядає так: постановка проблемної задачі, яка створює в учнів проблемну ситуацію, осмислення, прийняття і вирішення проблеми, яка виникла, і на цій основі оволодіння ними узагальненими способами здобування знань, застосування цих способів для розв'язування конкретних задач.

3.5.3. Учіння на основі теорії Ельконіна-Давидова.

Набуття будь-якого досвіду – конкретного, узагальненого (здібності), пізнавального, ціннісного, емоційного цими авторами позначається терміном “засвоєння”. Набуття лише пізнавального досвіду, знань, умінь і навичок називається учінням. Таким чином, учіння є різновидом засвоєння.