Розділ «Римська імперія в II-III ст. н. е.»

Таким чином, у II-Ш ст. імперію охопила криза, яка виявилася у частій зміні імператорів, міжусобних війнах, втраті провінцій, послабленні зовнішньої могутності імперії.

Держава, яку очолювали імператори, що цілком залежали від легіонерів і не мали підтримки цивільного населення, не виконувала основної своєї функції - захисту рабовласництва, а також не змогла убезпечитися від зовнішніх нападів.

Провінції Риму стали більш самостійними від центру в господарському аспекті.

Внаслідок кризи зросла заборгованість колонів, оскільки виплати власникам маєтків збільшилися, а на залишених колонами землях держава селила захоплених у полон варварів.

Тягар кризи III ст. позначився насамперед на експлуатованих верствах. Внаслідок цього посилювався їхній опір, який набував різних форм: втеча колонів, спільні виступи селян і рабів (наприклад, рух багаудів у Галлії, який був однією з причин занепаду Римської імперії).