Основні типи рослинності світу

Фітоекологія з основами лісівництва

• ліси помірного клімату (хвойні, мішані і листяні);

• степи;

• внутрішньоматерикові пустелі.

Всі ці зональні типи рослинності змінюють один одного при просування з півночі на південь.

Зона лісів помірного клімату простягається широкими стрічками з заходу ка схід континентів, і, в свою чергу, поділяється на підзони хвойних лісів (північна частина), мішаних лісів (середня частина) і літньозелених або широколистяних лісів (південна частина). На більшій частині лісів ґрунти різного ступеня опідзолення, на півдні змінюються сірими лісовими та деградованими чорноземами.

Хвойні зимовозелені ліси складються переважно, в залежності від регіону, з модрини, ялини, ялиці, сосни. У різних типах лісорослинних умов вони створюють відмінні за продуктивністю насадження. Крім хвойних, досить часто зустрічаються береза та осика. Ці дерева можуть бути як домішками до хвойних порід, такі і створювати окремі насадження. На півночі підзони деревостани характеризуються низькорослістю і зрідженістю, а при просуванні на південь їх продуктивність збільшується (максимальна висота 35 – 40 м). В залежності від виду деревної породи та повноти насаджень, яку вона створює, в лісах може розвиватися другий ярус з тіньовитривалих деревних порід, підлісок з чагарників та трав'янистий покрив різного ступеню розвитку. Дуже поширені мохи, лишайники (в тому числі, епіфітні), плауни.

Підзона мішаних лісів проходить південніше підзони хвойних. Мішані ліси зустрічаються в Європі та Північній Америці, але у Сибіру вони відсутні. Вони досить різноманітні за породним складом. Для лісів даної підзони властива сумісна присутність ялини і дуба. Крім того, в мішаних лісах зростають види, що ростуть у підзоні хвойних лісів, а також вязи, клен гостролистий, ясен, граб (на заході). Деревні породи формують декілька ярусів, добре розвинуті підріст, підлісок і трав'янистий покрив. В підзоні мішаних лісів ведеться інтенсивне лісове господарство, тому породний склад насаджень може відрізнятися у відповідності до господарських вимог.

Літньозелені (широколистяні) ліси поширені у регіонах, які зазнають впливу океанічного клімату, а у більш континентальних районах вони змінюються хвойними. Такі кліматичні умови сприятливі для зростання мезофільних рослин, що мають широкі листові пластинки. Основними деревними породами цієї зони є дуб, бук, клен, липа, ясен. Вони створюють 1-3 ярусні високопродуктивні насадження. Внаслідок значного затінення в таких насадженнях може не бути трав'янистого покриву. Типовими для широколистяних лісів є трав'янисті ефемерні рослини, розвиток яких проходить до появи листя на деревах.

Степи характеризуються теплим, відносно сухим літом та невеликою річною кількістю опадів (300 – 450 мм). Вони поширені в Європі, Азії, обох Америках та на північних островах Нової Зеландії. Степи Північної Америки називают преріями, а Південної – пампасами. Рельєф степів – рівнинний, розчленований ярами і балками. Тут формується трав'янистий тип рослинності – злакові, полиново-злакові, полинові, ковилові формації. Трав'янистий покрив досить густий, але у південних і континентальних степах він дещо зріджений. Деревна рослинність зустрічається по заплавах річок та у балках. Дуже поширені ефемерні рослини.

Для внутрішньоматерикових пустель помірної зони характрені рослини склерофільного типу, зокрема, безлисті чагарники і напівчагарники – саксаул, джузган, ефедра, полин та інш. Практично у всіх фітоценозах даної зони поширені трав'янисті ефемери і ефемероїди. Так, наприклад, біля східного підніжжя Скелястих гір США на бурих грунтах зростає псамофільна злаково-полинова рослинність.

Рослинність холодного поясу зростає у дуже суворих кліматичних умовах і представлена:

• арктичними пустелями;

• тундрою (арктичною, типовою і чагарниковою).

До холодного поясу відносяться величезні простори на півночі Європи, Азії та Північної Америки. Для нього характерне коротке літо, коли цілодобово світить сонце, і сувора сніжна зима. На островах Льодовитого океану та на частині півострову Таймир розташовані арктичні пустелі. Тут поширена невелика кількість квіткових рослин, а основний рослинний фон складають мохи, лишайники і водорості. Рослинність арктичних пустель дуже бідна, а живе надгрунтове покриття завжди не перевищує 50 %.

Рослинність тундр також дуже бідна. Виділяють арктичну, типову і чагарникову тундри. В арктичній тундрі переважає двоярусна рослинність (чагарниково-трав'яниста, лишайниково-мохова). Для неї характерне значне заболочення території. В типових тундра розвивається мохова, лишайникова і чагарникова рослинність. З просуванням на південь збільшується частка чагарничків, карликових дерев і утворюється чагарникова тундра, де панує карликова береза. При подальшому просуванні на південь утворюються рідколісся за участю ялини, модрини, берези та підліском з берези карликової, чагарниковим, моховим і лишайниковим ярусами з невеликою кількістю трав'янистих рослин.

Незалежно від того, про широтну чи вертикальну зональність іде мова, в межах кожної зони рослинність неоднорідна, оскільки формування рослинного покриву визначається ступенем і характером зволоженості, механічним складом грунту, мезо- і мікрорельєфом тощо. Тому, крім зональної рослинності, прийнято розрізняти рослинність:

• інтразональну;

• азональну;

• екстразональну.

Інтразональна рослинність – це тип рослинності, що не утворює самостійної зони, а с включенням до однієї чи до кількох зон.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні типи рослинності світу“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу
  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА