Структура рослинного угруповання

Фітоекологія з основами лісівництва
1 – ялинник,2 – діброва3 – тропічний дощовий ліс

Вертикальна проекція первинного тропічного лісу, гора Д

Рис. 12.8. Вертикальна проекція первинного тропічного лісу, гора Д'юліт, півострів Калімантан

(за П. У. Річардсом, 1956)

Ярусність надземна та нідземна у трав

Рис. 12.9. Ярусність надземна та нідземна у трав'янистому покриві хвойного лісу

Певні особливості має також ярусність трав'янистих угруповань. Тут різниця у висоті рослин менш помітна, адже самі вони значно нижчі за дерева. До рослин лучного фітоценозу, що утворюють перший ярус, належать грястиця збірна (Dactylis glomerata), стоколос безостий (Bromopsis inennis), тимофіївка лучна (Phleum pratense), волошка лучна (Centaurea jacea). У другому ярусі зростають китник лучний (Alopecurus pratensis), конюшина лучна (Trifolium pratense), щучник дернистий (Deschampsia caespitosa), тонконіг лучний (Роа pratensis), королиця звичайна (Leueanthemum vulgare), герань лучна (Geranium pratense). У третьому ярусі зустрічаються низові злаки, такі як тонконіг однорічний (Р. annua), мітлиця тонка (Agrostis tenuis), а також конюшина повзуча (Т. repens), рослини родів вербозілля (Lysimachia) і кульбаба (Leontodon) та інші. Рослини верхніх ярусів завжди більш світлолюбиві, ніж рослини нижніх ярусів, краще пристосовані до коливань вологості та температури. В їх житті важливу роль відіграє вітер. Він перемішує повітря, охолоджує листки, переносить пилок, поширює плоди та насіння. Рослини нижчих ярусів тіньовитривалі, вони не витримують різких перепадів температур, запилення у них відбувається за допомогою комах, плоди та насіння поширюються тваринами. Рослини найнижчих ярусів мають широкі темно-зелені листові пластинки, білі квіти, вони самозапилюються, дуже добре розмножуються вегетативно.

Просторові відмінності у розміщенні рослин спостерігаються і в підземній частині фітоценозу. Завдяки підземним ярусам різні види рослин поглинають воду та поживні речовини з різних горизонтів грунту. Це дозволяє на одній території зростати великій кількості організмів. Найбільша кількість коренів у верхніх горизонтах грунту, вона зменшується з глибиною. Але корені деревних порід заходять досить глибоко. Наприклад, у широколистяних лісах помірної зони – до 5 – 6 м в глибину. Вважається, що корені використовують вологу та поживні речовини з горизонтів, у яких вони знаходяться. Зазвичай це так, але у фітоценозах з недостатньою вологістю (степи, пустелі) у багатьох рослин з глибокою кореневою системою у період дощів швидко утворюються у приповерхневих шарах грунту тонкі активні корені. Завдяки цьому рослини використовують воду із, здавалося б, невластивим їм горизонтів. В суху погоду ці ефемерні корені відмирають.

Підземні яруси виділити важче, ніж надземні. Але фахівці виділяють 2-3, іноді 4 яруси. Наприклад, у широколистяних ясенево-дубових насадженнях виділяють:

• ярус залягання кореневищ і коренів трав'янистих рослин, що укореняються у верхньому шарі ґрунту;

• ярус трав'янистих рослин з глибшим розташуванням коренів;

• ярус коренів чагарників;

• ярус коренів ясена;

• ярус коренів дуба.

Властива підземна ярусність і трав'янистим угрупованням. В типових степах України можна відмітити наступні підземні яруси:

• ярус коренів ефемерів (до глибини 15-20 см);

• ярус коренів трав'янистих рослин, переважно одно- або дворічних дводольних (до глибини 50 – 70 см);

• ярус коренів дернових злаків, стрижневокореневих багаторічників і великих дворічних дводольних рослин.

У всіх фітоценозах основна кількість коренів (незалежно від їх розмірів) розташована у верхніх горизонтах грунту. З глибиною їх кількість зменшується, але довжина кореневої системи може значно перевищувати висоту надземної частини рослини (рис. 12. 10). Досить часто, особливо в умовах недостатньої кількості вологи, можна спостерігати дуже розріджені угруповання рослин, але після вивчення кореневих систем виявляється їх повне змикання (рис. 12. 11). Це також є своєрідним пристосуванням для забезпечення рослин водою в умовах її нестачі.

Дуже складне питання ярусності у водних рослин, адже одні з них прикріплені до грунту і знаходяться весь час під водою, другі – також прикріплені до дна водойми, але їх листки та квітки знаходяться на поверхні води, а треті – вільно плавають у товщі води (рис. 12. 12). Для водних рослин рекомендується окремо виділяти яруси прикріплених видів (при цьому пропонується вказувати глибину, на якій розташовані листки рослин, що утворюють певний ярус), а також яруси рослин, що вільно плавають. Однак, останні, як і епіфіти у наземних фітоценозах, можуть не бути пов'язаними з певною глибиною і, тому, будуть відноситися до між'ярусних рослин.

Важливою характеристикою структури рослинного угруповання є мозаїчність. Зазвичай, фітоценоз не буває абсолютно однаковим на всій своїй площі. Скажімо, у лісі спостерігаються більш або менш освітлені місця під наметом деревних порід, на болотах зустрічаються купини, на рівній площі луків часто можна зустріти невеликі пониження, дно водойми може мати глибокі ями або, навпаки, виходити на поверхню тощо. Очевидно, що в подібних місцях, відмінних за екологічними умовами, будуть зростати рослини, які відрізняються від тих, що ростуть на сусідніх ділянках.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура рослинного угруповання“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання
  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА