Прикладів подібних зоогенних комплексів досить багато у різноманітних зонах планети. Так, у сухому степу Целіноградської області Казахстану типовою є рослинність з ковили Лессінга (Stipa lessingiana), костриці борознистої (Festuca nipicola), пижми деревієлистої (Tanacetum achilleifolium), кринітарії татарської (Crinitaria tatarica), що зростають на темнокаштанових грунтах, які залягають на глибоких лесовидних суглинках. Але вона змінюється у місцях, заселених бабаками. Риючи нори, тварини створюють невисокі (біля 0,5 м висоти) горбики діаметром 10-20 см. Вони складені з викинутого на поверхню лесовидного суглинку, більш засоленого, ніж навколишні грунти. Рослинність в центральній частині бабачини повністю знищена, а на периферії представлена розрідженими агрегаціями ксеро- та галофільної рослинності з проективним покриттям 10-30 %. Вона складається з вінничя сланкого (Kochia prostrate), ломкоколосника ситникового (Psathyrostachys juncea), колосняка гіллястого (Leymus racemosus), костриці борознистої, полину австрійського (Artemisia repens). Бабачини оточені кормовою площею бабакової сім'ї діаметром 50 – 100 м. Тут рослинність представлена стравленими тваринами різнотрав'ям і злаками з проективним покриттям в межах 10-20 %. Покинуті бабачини заростають відносно густою рослинністю різноманітного складу з проективним вкриттям 40 – 70 %. Враховуючи, що у степах Північного Казахстану щільність бабаків становить в середньому 0,78 особини на гектар, то зрозуміло, що дуже значні площі степових фітоценозів досить істотно змінюються під впливом цих тварин. Своєрідні зоогенні комплекси формуються в місцях поселення бобрів. Побудова греблі спричиняє підйом води у струмках, річках та меліоративних каналах, що, в свою чергу, призводить до підтоплення значних площ. В даних гідрологічних умовах зникають мезофітні рослини та більш широкого поширення набувають гідрофітні та гігрофітні. Крім того, внаслідок кормової діяльності зникають м'яколистяні деревні породи, які вживаються бобрами у їжу – спочатку осика, береза, а в подальшому й інші листяні породи. Площі заростають чагарниками деяких видів верб.
До фітофагів відносяться не лише хребетні, але й безхребетні. Серед останніх найрізноманітніші, найпоширеніші та найчисельніші – комахи (рис. 9.8). Комахи-фітофаги входять до складу будь-якого біогеоценозу. Деревні породи уражаються різними спеціалізованими групами комах: хвоє- та листогризами, деревиноїдними, сисними. Особливу групу складають комахи-галоутворювачі. Вони викликають патологічне розростання частини рослинних тканин (найчастіше листків) у вигляді гал і інших тератологічних (потворних) утворень. Гали утворюються під дією виділень не лише комах, але і кліщів. Багато комах живиться плодами, пошкоджуючи та знищуючи їх.
Рис. 9.8. Класифікація комах за типом живлення
Відомо, що всі складові біогеоценозу знаходяться між собою та навколишнім середовищем у динамічній рівновазі. Чисельність комах, які можуть бути шкідливими для роСлин, невисока, але достатня для підтримання популяції. Спалах масового розмноження комах є їх реакцією на порушення вказаної рівноваги. Відмічені певні закономірності у повторенні масових розмножень комах-хвоєгризів у лісах України (табл. 9.2). Дослідники пов'язують такі спалахи чисельності з динамікою сонячної активності, кліматичними характеристиками території тощо.
Таблиця 9.2
Циклічність масових розмножень комах-хвослистогризів в Україні
(за В. Л. Мешковою, 2002)
| Зелена дубова листокрутка | 1853-2000 (148) | 5-9, 11, 18,37 |
| Золотогуз | 1840-2001 (162) | 4-8, 10-13, 17 |
| Непарний шовкопряд | 1837-1995 (159) | |
| Зимовий п'ядун | 1844-1999 (156) | 4-8, 11 – 12, 14,37 |
| Глодова листокрутка | 1891-2000 (110) | 4. 16,24,28,34 |
| Дубовий похідний шовкопряд | 1952-2000 (49) | 5-6, 9, 14 |
| Дубова чубатка | 1909-1999 (91) | 10-14, 27 |
| Звичайний сосновий пильщик | 1838-1997 (160) | 4- 10, 12, 16,21 |
| Кільчастий шовкопряд | 1826-1998 (173) | 5-9, 12, 14, 18, 20 |
| Лунка срібляста | 1875-1972 (98) | 4-6, 8, 18, 48 |
| Рудий сосновий пильщик | 1866- 1995 (130) | 5, 7-10, 12-14 |
| Сосновий п'ядун | 1869-1999 (131) | 4-6, 10-12, 23 |
| Соснова совка | 1827-1999 (173) | 6-9, 11 – 13, 18- 19 |
| Сосновий шовкопряд | 1839-1995 (156) | 4-5, 7-8. 10- 13, 16 |
| Червонохвіст | 1853-1997 (145) | 5, 8, 10- 12, 14, 16 – 17, 23 |
| Шовкопряд- монашка | 1827-1999 (173) | 4-6, 8-9, 12, 16, 19-20, 26 |
При масовому розмноженні комах спостерігається знищення певних рослин на тисячах гектарах. В кінці XIX століття на території Красноярського краю Російської федерації було зафіксовано 9 спалахів масового розмноження сибірського шовкопряду. Шкідниками було охоплено 9 млн. га тайги. На частині з них (20 – 25 %) деревна рослинність була повністю знищена, на іншій – зазнала значних пошкоджень. В ослаблених насадженнях виникли спалахи шкідників деревини і вони також затнули. І таких прикладів в історії є чимало.
Реакція рослинності на вплив фітофагів залежить від природних умов та особливостей абіотичних факторів. Так, інтенсивність фотосинтезу залежить від таких факторів, як освітлення, волога і тепло. Якщо фотосинтез обмежується інтенсивністю надходження світла, то поїдання фітофагами певної кількості листків може збільшити продуктивність рослин. У випадку, коли фотосинтез обмежується запасом доступної у ґрунті вологи, то видалення частини фітомаси не змінює продуктивність, при умові повного використання рослинами ґрунтової волога. А якщо продуктивність обмежується нестачею тепла (при короткому вегетаційному періоді), то будь-яке видалення фітомаси впливає негативно. Так, дослідження, проведені у саванах Африки (район Селенгеті), показали, що при видаленні 20- 30 % надземної фітомаси збільшується інтенсивність росту рослин і їх продуктивність. При більшому видаленні рослин їх продуктивність знижувалась. При знищенні вівцями 70 % врожаю надземної фітомаси на пасовищах помірної зони в Польщі (Карпати) і в Норвегії, спостерігалось збільшення врожаю надземної фітомаси на 30 – 100 %. В той же час, у тундрі, будь-яке видалення фітомаси приводило до майже пропорціонального зниження її продуктивності (рис. 9.9).
Рослин, що часто поїдаються тваринами-фітофагами, виробили в процесі еволюції ряд захисних пристосувань. Захистом від поїдання можуть бути міцні покривні і механічні тканини, різні вирости, колючки, опушення тощо. Вважається, що спроможність рослин до швидкого відновлення після ушкоджень, також є захисною реакцією. Наприклад, у трав'янистих рослин після поїдання або зрізання відбувається швидке відновлення вегетативної маси. У деревних і чагарникових порід після об'їдання листків комахами розпочинається ріст сплячих і нових бруньок, а листки, що залишилися, збільшуються у розмірі. У деяких видів виробилися специфічні способи ліквідації пошкоджень – утворення калюсів, виділення смолистих речовин тощо.
Рис. 9.9. Залежність продуктивності рослинності віл величини вилучення фітомаси в різних екологічних умовах
(за McNaughton, 1979 (А), Б. Д. Абатуровым, 1980 (Б). Н. Ю. Андреяшкіною і Н. І. Ігошевою. 1970 (В))
А – савани Африки; Б – напівпустелі (вер.) та степи (ниж.); В – тундра.
Кал юс (від лат. callus – товста шкіра, мозоль) – тканина, що утворюється у рослин на місці поранення та сприяє заживлению ран.
Калюсні утворення формуються з однорідних паренхіматозних клітин, які мають великий потенціал росту. Іншим прикладом захисних пристосувань може бути біохімічна непридатність рослин до вживання тваринами. Окремі вторинні метаболіти рослин, що безпосередньо не приймають участь в обміні речовин, роблять фітомасу отруйною (токсини) або відлякують тварин (репеленти). Наприклад, є дані про те, що алкалоїд соланін, який міститься у вегетативних органах картоплі (Solanum tuberosum), при достатньо великій дозі може викликати тератогенез у ссавців. У насінні рицини звичайної (Ricinus communis), що зростає на полях, в садках та парках півдня України, міститься токсичний білок рицин. Ще в давньому Китаї як природний інсектицид використовували порошок з деяких хризантем та ромашок, який містить токсичні для комах піретрини. Деякі алкалоїди, глюкозиди та інші токсичні речовини надають рослинам гіркий смак. Іноді отруйність у рослин проявляються лише в певний період їх розвитку. Вторинні метаболіти рослин, які впливають на фітофагів, не обов'язково мають бути токсичними. Наприклад, в 40-х роках XX століття в Австралії було зроблене цікаве відкриття. Виявилося, що подовження термінів випасу овець на пасовиськах, де зростає конюшина підземна (Trifolium subterraneum), призводить до зниження плодючості тварин. Причиною є ізофлавоноїди, які за своєю будовою та дією подібні до статевих гормонів тварин. Проблема ускладнюється тим, що ця рослина добре пристосувалася до середовища, створила великий запас насіння і тому не може бути замінена на інші види конюшини. Іншим прикладом нетоксичного захисту від поїдання є особливості утворення живиці у сосни звичайної. У молодих здорових сосен дуже високий тиск живиці, тому, коли шкідники проникають під кору, вони відразу контактують зі смолою. Під дією хімічних сполук смоли комахи затримуються у своєму розвитку, в наслідок чого втрачають можливість розмножуватися. Сосна жовта має терпени, які згубно діють на лубоїдів.
Таким чином, наявність у рослин захисних пристосувань, направлених на обмеження діяльності фітофагів, може мати різноманітний характер:
• відновлення втрат біомаси або її додаткове продукування;
• стимуляція насіннєвого та вегетативного розмноження;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив тварин на рослини та їх угрупування“ на сторінці 2. Приємного читання.
