Вплив тварин на рослини та їх угрупування

Фітоекологія з основами лісівництва

Прикладів подібних зоогенних комплексів досить багато у різноманітних зонах планети. Так, у сухому степу Целіноградської області Казахстану типовою є рослинність з ковили Лессінга (Stipa lessingiana), костриці борознистої (Festuca nipicola), пижми деревієлистої (Tanacetum achilleifolium), кринітарії татарської (Crinitaria tatarica), що зростають на темнокаштанових грунтах, які залягають на глибоких лесовидних суглинках. Але вона змінюється у місцях, заселених бабаками. Риючи нори, тварини створюють невисокі (біля 0,5 м висоти) горбики діаметром 10-20 см. Вони складені з викинутого на поверхню лесовидного суглинку, більш засоленого, ніж навколишні грунти. Рослинність в центральній частині бабачини повністю знищена, а на периферії представлена розрідженими агрегаціями ксеро- та галофільної рослинності з проективним покриттям 10-30 %. Вона складається з вінничя сланкого (Kochia prostrate), ломкоколосника ситникового (Psathyrostachys juncea), колосняка гіллястого (Leymus racemosus), костриці борознистої, полину австрійського (Artemisia repens). Бабачини оточені кормовою площею бабакової сім'ї діаметром 50 – 100 м. Тут рослинність представлена стравленими тваринами різнотрав'ям і злаками з проективним покриттям в межах 10-20 %. Покинуті бабачини заростають відносно густою рослинністю різноманітного складу з проективним вкриттям 40 – 70 %. Враховуючи, що у степах Північного Казахстану щільність бабаків становить в середньому 0,78 особини на гектар, то зрозуміло, що дуже значні площі степових фітоценозів досить істотно змінюються під впливом цих тварин. Своєрідні зоогенні комплекси формуються в місцях поселення бобрів. Побудова греблі спричиняє підйом води у струмках, річках та меліоративних каналах, що, в свою чергу, призводить до підтоплення значних площ. В даних гідрологічних умовах зникають мезофітні рослини та більш широкого поширення набувають гідрофітні та гігрофітні. Крім того, внаслідок кормової діяльності зникають м'яколистяні деревні породи, які вживаються бобрами у їжу – спочатку осика, береза, а в подальшому й інші листяні породи. Площі заростають чагарниками деяких видів верб.

До фітофагів відносяться не лише хребетні, але й безхребетні. Серед останніх найрізноманітніші, найпоширеніші та найчисельніші – комахи (рис. 9.8). Комахи-фітофаги входять до складу будь-якого біогеоценозу. Деревні породи уражаються різними спеціалізованими групами комах: хвоє- та листогризами, деревиноїдними, сисними. Особливу групу складають комахи-галоутворювачі. Вони викликають патологічне розростання частини рослинних тканин (найчастіше листків) у вигляді гал і інших тератологічних (потворних) утворень. Гали утворюються під дією виділень не лише комах, але і кліщів. Багато комах живиться плодами, пошкоджуючи та знищуючи їх.

Класифікація комах за типом живлення

Рис. 9.8. Класифікація комах за типом живлення

Відомо, що всі складові біогеоценозу знаходяться між собою та навколишнім середовищем у динамічній рівновазі. Чисельність комах, які можуть бути шкідливими для роСлин, невисока, але достатня для підтримання популяції. Спалах масового розмноження комах є їх реакцією на порушення вказаної рівноваги. Відмічені певні закономірності у повторенні масових розмножень комах-хвоєгризів у лісах України (табл. 9.2). Дослідники пов'язують такі спалахи чисельності з динамікою сонячної активності, кліматичними характеристиками території тощо.

Таблиця 9.2

Циклічність масових розмножень комах-хвослистогризів в Україні

(за В. Л. Мешковою, 2002)

Вид комахиІсторичний період масових розмножень (кількість років)Інтервали між масовими розмноженнями, роки
Зелена дубова листокрутка1853-2000 (148)5-9, 11, 18,37
Золотогуз1840-2001 (162)4-8, 10-13, 17
Непарний шовкопряд1837-1995 (159)
Зимовий п'ядун1844-1999 (156)4-8, 11 – 12, 14,37
Глодова листокрутка1891-2000 (110)4. 16,24,28,34
Дубовий похідний шовкопряд1952-2000 (49)5-6, 9, 14
Дубова чубатка1909-1999 (91)10-14, 27
Звичайний сосновий пильщик1838-1997 (160)4- 10, 12, 16,21
Кільчастий шовкопряд1826-1998 (173)5-9, 12, 14, 18, 20
Лунка срібляста1875-1972 (98)4-6, 8, 18, 48
Рудий сосновий пильщик1866- 1995 (130)5, 7-10, 12-14
Сосновий п'ядун1869-1999 (131)4-6, 10-12, 23
Соснова совка1827-1999 (173)6-9, 11 – 13, 18- 19
Сосновий шовкопряд1839-1995 (156)4-5, 7-8. 10- 13, 16
Червонохвіст1853-1997 (145)5, 8, 10- 12, 14, 16 – 17, 23
Шовкопряд- монашка1827-1999 (173)4-6, 8-9, 12, 16, 19-20, 26

При масовому розмноженні комах спостерігається знищення певних рослин на тисячах гектарах. В кінці XIX століття на території Красноярського краю Російської федерації було зафіксовано 9 спалахів масового розмноження сибірського шовкопряду. Шкідниками було охоплено 9 млн. га тайги. На частині з них (20 – 25 %) деревна рослинність була повністю знищена, на іншій – зазнала значних пошкоджень. В ослаблених насадженнях виникли спалахи шкідників деревини і вони також затнули. І таких прикладів в історії є чимало.

Реакція рослинності на вплив фітофагів залежить від природних умов та особливостей абіотичних факторів. Так, інтенсивність фотосинтезу залежить від таких факторів, як освітлення, волога і тепло. Якщо фотосинтез обмежується інтенсивністю надходження світла, то поїдання фітофагами певної кількості листків може збільшити продуктивність рослин. У випадку, коли фотосинтез обмежується запасом доступної у ґрунті вологи, то видалення частини фітомаси не змінює продуктивність, при умові повного використання рослинами ґрунтової волога. А якщо продуктивність обмежується нестачею тепла (при короткому вегетаційному періоді), то будь-яке видалення фітомаси впливає негативно. Так, дослідження, проведені у саванах Африки (район Селенгеті), показали, що при видаленні 20- 30 % надземної фітомаси збільшується інтенсивність росту рослин і їх продуктивність. При більшому видаленні рослин їх продуктивність знижувалась. При знищенні вівцями 70 % врожаю надземної фітомаси на пасовищах помірної зони в Польщі (Карпати) і в Норвегії, спостерігалось збільшення врожаю надземної фітомаси на 30 – 100 %. В той же час, у тундрі, будь-яке видалення фітомаси приводило до майже пропорціонального зниження її продуктивності (рис. 9.9).

Рослин, що часто поїдаються тваринами-фітофагами, виробили в процесі еволюції ряд захисних пристосувань. Захистом від поїдання можуть бути міцні покривні і механічні тканини, різні вирости, колючки, опушення тощо. Вважається, що спроможність рослин до швидкого відновлення після ушкоджень, також є захисною реакцією. Наприклад, у трав'янистих рослин після поїдання або зрізання відбувається швидке відновлення вегетативної маси. У деревних і чагарникових порід після об'їдання листків комахами розпочинається ріст сплячих і нових бруньок, а листки, що залишилися, збільшуються у розмірі. У деяких видів виробилися специфічні способи ліквідації пошкоджень – утворення калюсів, виділення смолистих речовин тощо.

Залежність продуктивності рослинності віл величини вилучення фітомаси в різних екологічних умовах

Рис. 9.9. Залежність продуктивності рослинності віл величини вилучення фітомаси в різних екологічних умовах

(за McNaughton, 1979 (А), Б. Д. Абатуровым, 1980 (Б). Н. Ю. Андреяшкіною і Н. І. Ігошевою. 1970 (В))

А – савани Африки; Б – напівпустелі (вер.) та степи (ниж.); В – тундра.

Кал юс (від лат. callus – товста шкіра, мозоль) – тканина, що утворюється у рослин на місці поранення та сприяє заживлению ран.

Калюсні утворення формуються з однорідних паренхіматозних клітин, які мають великий потенціал росту. Іншим прикладом захисних пристосувань може бути біохімічна непридатність рослин до вживання тваринами. Окремі вторинні метаболіти рослин, що безпосередньо не приймають участь в обміні речовин, роблять фітомасу отруйною (токсини) або відлякують тварин (репеленти). Наприклад, є дані про те, що алкалоїд соланін, який міститься у вегетативних органах картоплі (Solanum tuberosum), при достатньо великій дозі може викликати тератогенез у ссавців. У насінні рицини звичайної (Ricinus communis), що зростає на полях, в садках та парках півдня України, міститься токсичний білок рицин. Ще в давньому Китаї як природний інсектицид використовували порошок з деяких хризантем та ромашок, який містить токсичні для комах піретрини. Деякі алкалоїди, глюкозиди та інші токсичні речовини надають рослинам гіркий смак. Іноді отруйність у рослин проявляються лише в певний період їх розвитку. Вторинні метаболіти рослин, які впливають на фітофагів, не обов'язково мають бути токсичними. Наприклад, в 40-х роках XX століття в Австралії було зроблене цікаве відкриття. Виявилося, що подовження термінів випасу овець на пасовиськах, де зростає конюшина підземна (Trifolium subterraneum), призводить до зниження плодючості тварин. Причиною є ізофлавоноїди, які за своєю будовою та дією подібні до статевих гормонів тварин. Проблема ускладнюється тим, що ця рослина добре пристосувалася до середовища, створила великий запас насіння і тому не може бути замінена на інші види конюшини. Іншим прикладом нетоксичного захисту від поїдання є особливості утворення живиці у сосни звичайної. У молодих здорових сосен дуже високий тиск живиці, тому, коли шкідники проникають під кору, вони відразу контактують зі смолою. Під дією хімічних сполук смоли комахи затримуються у своєму розвитку, в наслідок чого втрачають можливість розмножуватися. Сосна жовта має терпени, які згубно діють на лубоїдів.

Таким чином, наявність у рослин захисних пристосувань, направлених на обмеження діяльності фітофагів, може мати різноманітний характер:

• відновлення втрат біомаси або її додаткове продукування;

• стимуляція насіннєвого та вегетативного розмноження;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив тварин на рослини та їх угрупування“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування
  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА