Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

Фітоекологія з основами лісівництва

Екологічні фактори впливають на всі процеси життєдіяльності організму, в першу чергу, на обмін речовин. Дія факторів може бути прямою або опосередкованою, але досить часто той чи інший екологічний фактор може мати одночасно і пряму, і опосередковану дію. Скажімо, температура повітря відноситься до прямих факторів, але, в той же час, може мати опосередковану дію через підвищення температури грунту, активізацію мікробіологічних процесів, створення кращих умов грунтового живлення рослин.

Вплив екологічних факторів залежить не тільки від характеру їх дії, але й від їх дозування. При недостатньому та надмірному впливі екологічного фактору відбувається пригнічення життєдіяльності рослин. Це добре простежується на прикладі впливу вмісту мікроелементів у грунті. Наприклад, відомо, що бор приймає активну участь у вуглеводному обміні рослин, регулює відтік та переміщення продуктів обміну, прискорює біосинтез білків. У випадку його нестачі спостерігається пригнічення точки росту, відмирання камбію. У рослин опадає зав'язь і з'являються пустоцвіти, знижується врожайність насіння, рослини хворіють. В той же час, при високих концентраціях у грунті бору у рослин спостерігається масове галоутворення (патологічні нарости) на листках рослин. Таким чином, найбільш ефективна дія фактору проявляється не при мінімальних або максимальних його значеннях, а при деяких величинах, які є оптимальними для даного організму. Оптимальне значення екологічного фактору не є постійним для конкретного виду рослин. Його величина залежить від багатьох інших факторів:

• період життя організму;

• стадії його розвитку;

• дії інших факторів.

Оптимум дії одного і того ж фактора різний у різних видів. Але, незалежно від виду, спочатку спостерігається посилення розвитку рослин до якоїсь величини (порогу), а потім зниження. Величина діапазону дії фактору, особливо поблизу оптимуму, дозволяє робити висновок про витривалість виду по відношенню до нього. В залежності від ширини діапазону пристосування виду до коливань значення екологічного фактору розрізняють:

• еврибіонти (від грецьк. tbro – широкий, всякий та biovtos – той що живе) – види, які мають широкий діапазон пристосування до екологічних умов;

• стенобіонти (від грецьк. steno – вузький, обмежений) – види, які мають вузький діапазон пристосування до екологічних умов.

Серед двох поширених у наших лісах видів деревних порід – сосна звичайна та вільха чорна – перша є еврибіонтом, а друга – стенобіонтом. Сосна зростає як на бідних піщаних, так і на досить багатих суглинистих грунтах, в дуже сухих умовах піщаних дюн і на болотах. Вільха чорна росте на перезволожених, багатих і відносно багатих грунтах з проточною водою. В лісах Полісся України поширені ягідні види – журавлина та брусниця. Перша зростає на оліготрофних і мезотрофних болотах, тобто є стенобіонтом. Друга має широкий діапазон пристосування і до сухих умов; і до вологих, і до боліт. Це еврибіонтний вид.

Як серед еврибіонтів, так і серед стенобіонтів існують види, у яких оптимум відповідає не середньому значенню показника, а зміщений в той чи інший бік. У відповідності до цього існують, наприклад, різні ступені холодостійкості, теплолюбності, тіньовитривалості, світлолюбності тощо. Прояв зони оптимуму залежить також від дії інших факторів, адже в природі на будь-який організм, популяцію або фітоценоз одночасно діє багато факторів. Тому дія середовища – це не проста сума дії окремих факторів, а складений комплекс умов існування. Наприклад, в Одесі та на західних берегах Ірландії спостерігаються близькі величини середньої річної температури повітря, але інші екологічні фактори дуже різняться. Відповідно, і реакція організмів та й самі рослини будуть різними. Або, скажімо, сухий, жаркий і тривалий вегетаційний період у нашій місцевості буде сприятливим для дозрівання плодів теплолюбних рослин (виноград, томати) і обмежувати розвиток вологолюбних.

Таким чином, рослинні організми завжди пристосовуються до комплексу умов, а не до одного екологічного фактору. Але у цьому комплексі дія конкретних факторів нерівнозначна. Серед них можна виділити провідні (головні) та другорядні.

Провідними екологічними факторами називаються ті фактори, які особливо потрібні рослинам.

Провідні фактори не є чимось, заданим назавжди. Навіть у рослин, які зростають в одному місці вони можуть бути неоднаковими, змінюючись в різні періоди розвитку. Прикладом може бути ранньовесняна рослина лісів нашого краю медунка (Pulmonaria obscura). В період появи квітів провідним фактором для неї є сонячне світло, а після зникнення квітів – волога та поживні речовини ґрунту. В житті багатьох злакових рослин в період проростання насіння провідним фактором є температура, в період цвітіння та появи колосків – грунтова волога, в період дозрівання насіння – поживні речовини грунту та вологість повітря. Ці особливості екології рослин мають велике значення у сільському господарстві.

Провідні фактори не слід ототожнювати з факторами, що лімітують, останні можуть бути і провідними, і другорядними.

Фактор, що лімітує, лімітуючий або обмежувальний фактор – це екологічний фактор, що обмежує розвиток і можливості нормального існування організму або популяції, перевищуючи в більший або менший бік допустимі для виду межі.

Значення лімітуючого фактору у навколишньому середовищі найбільш далеко відійшло від норми, воно знаходяться за межами звичайного діапазону. Прикладом лімітуючого фактору для рослин може бути засоленість грунту. Ґрунти, які мають у верхніх горизонтах не менше 1 % солей (сульфатів, хлоридів, іноді нітратів та карбонатів), називаються солонцями. Вони зустрічаються у степовій зоні нашої держави. На засолених грунтах зростає специфічна рослинність, склад якої залежить від ступеню засоленості і якісного складу солей. Але в нашому випадку важливо те, що сама засоленість є фактором, що лімітує розвиток для більшої частини рослин, оскільки вміст солей вийшов далеко від норми (грунт вважається незасоленим, якщо вміст легкорозчинних солей не перевищує 0,25 %, але зустрічаються ґрунти які містять до 10 % солей).

Будь-який рослинний організм складається з великої кількості хімічних елементів. Вони входять до складу сполук, з яких побудований організм та які приймають участь у метаболізмі. Всі ці хімічні елементи надзвичайно важливі, оскільки виконують у біохімічних процесах чітко визначену роль. Серед них є такі, вміст яких у навколишньому середовищі практично не буває недостатнім, є хімічні елементи, які можуть бути заміщені інтими, а є незамінні елементи. Недостача одного з них не може бути компенсована іншим. Тому у природі досить часто розповсюдження та розвиток рослин обмежується нестачею одного або декількох хімічних елементів. Наприклад, розвиток фітопланктону в морях і озерах ніколи не обмежується вмістом у воді Карбону, але обмежується при недостачі Нітрогену та Фосфору. Як було сказано вище, Ю. Лібіх висунув принцип, за яким “речовиною, що є в мінімумі, керується врожай і визначається величина і стійкість останнього в часі”. Принцип Лібіха має велике значення у вивченні особливостей екології рослин.

Дію одного екологічного фактору неможливо замінити дією іншого, але один і той же біологічний ефект можна отримати від різних екологічних факторів. Так, наприклад, нестачу тепла неможливо замінити світлом, але при нестачі світла інтенсивність фотосинтезу у рослин знижується, що можна компенсувати збільшенням вмісту у повітрі вуглекислого газу. До речі, цей факт враховується у сільськогосподарському виробництві при вирощуванні рослин у теплицях.

Екологічні фактори не лише впливають на організми, але і самі вони є результатом дії організмів. Практично всі живі істоти існують в умовах, які були якимсь чином змінені живими організмами. При цьому роль рослин в утворенні середовища надзвичайно велика. Скажімо, у лісі завжди спостерігається особливий режим температури, освітлення, вологості. Ці зміни спричиняють самі рослини (разом з тваринами). Крім того, наявність лісів призводить до зміни метеорологічних факторів на просторі, який прилягає до них. Інший приклад – поява рослин-піонерів на бідних піщаних або кам'янистих ґрунтах. Утворюючи гумус, піонерні види поступово створюють умови для освоєння цих площ іншими, більш вибагливими до грунтових умов рослинами. Можна навести ще значну кількість прикладів впливу фітоценозів на навколишнє середовище. Рослинні у групування впливають на світло, на вітер, на вміст вуглекислого газу та кисню у повітрі, на вміст фітонцидів, на температурний режим, на вологу та опади, на грунт, на рельєф, на розповсюдження тварин і інших живих організмів тощо. Проте, потрібно пам'ятати, що одночасно екологічні фактори впливають на фізіологічні процеси в рослинних організмах, обмін речовин у клітинах, формоутворюючі процеси, швидкість росту та розвитку, тривалість життя, інтенсивність плодоношення тощо.

Таким чином, у природі завжди існує комплексний характер дії екологічних факторів, але комплексність не виключає специфічності дії окремого фактору. Це досить добре можна прослідкувати на прикладі екотопів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)
  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА