У разі недостатнього надходження фосфоліпідів або порушення їх синтезу спостерігаються розлади нервової системи, анемії, жирова інфільтрація печінки.
Щоденна потреба в лецитині становить 6-7 г.
Стерини – складні органічні речовини. У жирах тваринного походження містяться зоостерини, в рослинних – фітостерини. Найважливіший представник зоостеринів – холестерин.
Функції холестерину в організмі: синтез статевих гормонів, кортикостероїдів, жовчних кислот, вітаміну Д3, а також забезпечення тургору тканин, участь в процесах осмосу і дифузії.
При надлишку холестерину в сироватці крові він відкладається на внутрішній стінці артерій, у вигляді атеросклеротичних бляшок, з подальшим розвитком атеросклерозу. У патології розвитку атеросклерозу має значення недостатність в раціоні фосфоліпідів (лецитину), ПНЖК, харчових волокон і вітамінів С, Р групи В, а також магнію, необхідних для нормалізації обміну жирів та холестерину в організмі.
Джерела надходження холестерину. Він міститься тільки в продуктах тваринного походження: ікра риб (4-14%), жовтки яєць (2%), печінка (0,3%), у вершковому маслі. Основна кількість холестерину близько 80% (2-3 г) синтезується в організмі при окисленні вуглеводів і жирів.
Щоденна потреба. У харчовому раціоні здорових людей вміст холестерину не повинен перевищувати 0,5 г на добу.
Фізіолого-гігіенічна роль вуглеводів
Вуглеводами називають альдегіди і кетони багатоатомних спиртів, і полімери цих сполук. Більшість вуглеводів складаються з трьох хімічних елементів: вуглецю, водню І КИСНЮ.
В організмі людини вуглеводи виконують такі функції:
• 1. Енергетичну – при змішаному типі харчування вуглеводи забезпечують понад 60% енергетичної цінності харчового раціону. При окисленні 1 г вуглеводів виділяється 4 ккал: теплової енергії.
• 2. Пластичну – синтезують безліч життєво необхідних речовин: глікоген, амінокислоти, жири, АТФ, глікопротеїди, глікозаміноглікани, деякі коензими та ін.
• 3. Структурну – глікозаміноглікани та інші вуглеводні сполуки беруть участь в утворенні органічної частини скелету та сполучної тканини.
• 4. Регуляторну – клітковина, викликаючи механічне подразнення кишечнику, сприяє перистальтиці і тим самим регулює процеси травлення.
• 5. Специфічну – вуглеводні сполуки (гетерополісахариди) визначають антигенну специфічність, відмінність груп крові. До вуглеводів, які виконують специфічні функції, належать гепарин, який перешкоджає згортанню крові в судинах, гіалуронова кислота – перешкоджає проникненню бактерій через клітинну оболонку.
• 6. Запасну – вуглеводи відкладаються у вигляді глікогену в печінці та м'язах (у рослин у вигляді крохмалю і фруктозанів).
• 7. Дезінтоксикаційну – деякі вуглеводні сполуки виконують роль рецепторів у процесах зв'язування різних токсинів – наприклад, глюкоронова кислота знешкоджує сполуки типу фенолів.
Всі вуглеводи поділяють на дві великі групи: прості та складні.
До простих вуглеводів відносять моно- і дисахариди (глюкоза, фруктоза, галактоза, лактоза, мальтоза). Вони швидко і легко засвоюються.
До складних (полісахаридів) відносять сполуки, які мають від 10 до декількох тисяч моносахаридів (крохмаль, глікоген, поліфруктозани).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фізіолого-гігієнічна роль жирів“ на сторінці 2. Приємного читання.
