Протилежна характеристика каламутності води – прозорість – здатність води пропускати світлові промені. Підвищення забарвлення, каламутності і зниження прозорості може свідчити про забруднення води промисловими стічними водами.
Температура істотно впливає на: 1) органолептичні властивості води (запах, смак і присмак), вода з температурою понад 25 °С має блювотний рефлекс. За міжнародним стандартом температура води не повинна перевищувати 25 °С, найкращою вважається прохолодна (12-15 °С) температура; 2) швидкість та якість процесів очищення та знезараження води. На водопровідних станціях з підвищенням температури до 20-25 °С поліпшуються процеси освітлення та знебарвлення води, поліпшується знезараження.
До хіміко-органолептичних показників належать: (див. табл. 6.2).
Таблиця 6.2
Хіміко-органолептичні показники якості питної води (ДСанПіН 2.2.4 – 171 -10)
| Показник | Одиниці · виміру | Нормативи для питної води, не більше | |||
| Централізована (водопровід) | Децентралізована (колодязь, каптаж) | ||||
| Сухий залишок (загальна мінералізація) | мг/дм3 | 1000 | 1500 | ||
| Водневий показник | pH | 6,5-8,5 | 6,5-8,5 | ||
| Жорсткість загальна | мг-екв/дм3 | 7-10 | 10 | ||
| Сульфати | мг/дм3 | 250 | 500 | ||
| Хлориди | мг/дм3 | 250 | 350 | ||
| Мідь | мг/дм3 | 1 | - | ||
| Залізо | мг/дм3 | 0,2 | 1 | ||
| Цинк | мг/дм3 | 1 | - | ||
| Марганець | мг/дм3 | 0,05 | 0,5 | ||
Сухий залишок (мінералізація загальна) – це кількість розчинених речовин (переважно 90% мінеральних солей) в 1 л води. Воду із сухим залишком до 1000 мг/л називають прісною, від 1000 до 3000 мг/л – солонуватою, понад 3000 мг/л – солоною. Оптимальною вважається мінералізація на рівні 300-500 мг/л. Вода з сухим залишком 100-300 мг/л вважається задовільно мінералізованою, 300-500 – оптимально мінералізованою, 500-1000 мг/л – підвищено, але допустимо мінералізованою.
Солона вода неприємна на смак. Вживання такої води супроводжується затримкою води в організмі, зменшенням діурезу, як наслідок навантаженням на серцево-судинну систему. Вода підвищеної мінералізації може служити причиною диспепсичних розладів особливо у осіб, які змінили місце проживання. Причиною таких розладів є зміна секреторної та моторної функцій шлунку, подразнення слизових оболонок тонкого та товстого кишечнику, посилення їх перистальтики. Така вода сприяє розвитку та обтяжує перебіг сечокам'яної та жовчнокам'яної хвороб.
Систематичне вживання слабо мінералізованої води призводить до порушення водно-електролітного гомеостазу, яке грунтується на підвищеному викиді натрію в кров та супроводжується перерозподілом води між позаклітинною і внутрішньоклітинною рідиною.
Водневий показник (pH) – природна властивість води, обумовлена наявністю вільних іонів водню. Вода більшості поверхневих водойм має pH в межах від 6,5 до 8,5. Показник pH підземних вод коливається в діапазоні від 6 до 9. Кислими з pH до 7 є болотні води, багаті на гумінові речовини, лужними, з pH пОнад 7 – підземні води, які містять багато гідрокарбонатів.
Зміна водневого показника води свідчить про забруднення джерела водопостачання кислими або лужними стічними водами промислових підприємств. Водневий показник впливає на процеси очищення та знезараження води: в лужних водах поліпшується освітлювання та знебарвлення, в кислому середовищі прискорюється процес знезараження води.
Жорсткість – природна властивість води, обумовлена наявністю солей жорсткості, таких як: кальцій, магній, сульфати, хлориди, карбонати, гідрокарбонати та ін. Розрізняють загальну, усувну, постійну та карбонатну жорсткість.
Усувна жорсткість обумовлена бікарбонатами Са2+ і Mg2+, які під час кип'ятіння води випадають в осад. Постійною називають жорсткість, яка залишається після 1 год. кип'ятіння води. Загальну жорсткість води виражають у мг-екв/л. Вода з загальною жорсткістю до 3,5 мг-екв/л (10°) вважається м'якою, від 3,5 до 7 мг-екв/л (10-20°) – помірно жорсткою, від 7 до 10 мг-екв/л (20-28°) – жорсткою і понад 10 мг-екв/л (28°) – дуже жорсткою. Вміст солей жорсткості понад 7 мг-екв/л надає воді гіркий смак, викликає диспепсичні розлади, погіршує процес всмоктування жирів.
Тривале користування м'якою водою, бідної кальцієм, може призвести до його дефіциту в організмі, особливо у дітей. Відомо, що кальцій потрібен організму для остеогенезу, репарації кісток (в кістках міститься 99% кальцію), а так само для утворення дентину. При недостатньому надходженні кальцію (з водою в організм людини надходить приблизно 15–25% кальцію від фізіологічної норми) на зубній емалі у дітей утворюються лілові плями, які є наслідком декальцинації дентину. Розвивається уровська хвороба (хвороба Кашин-Бека) (див. табл. 6.5). Вода з низьким вмістом електролітів, які визначають жорсткість, сприяє розвитку серцево- судинних захворювань.
Хлориди і сульфати в природі зустрічаються у формі солей натрію, рідше калію, кальцію, магнію та ін. металів. Хлориди і сульфати впливають на органолептичні властивості води – надають їй солоний (хлориди) або гіркий (сульфати) смак. Хлорид іон – аніон, забезпечує нормальний осмотичний тиск крові, міжклітинної рідини, бере участь у підтримці водно-електролітного балансу. У питній воді концентрація хлоридів та сульфатів не повинна перевищувати 250 мг/л. Вода, яка містить велику кількість хлоридів та сульфатів несприятливо діє на секрецію шлунково-кишкового тракту, викликає диспепсичні явища.
Залізо. У поверхневих водоймах залізо міститься у вигляді стійкого гуміново-кислого Fe (III), в підземних водах – гідрокарбонату двовалентного Fe (II). Після підйому підземної води на поверхню Fe (II) окислюється киснем атмосферного повітря до Fe (III) з утворенням гідроксиду Fe (III). Гідроксид Fe (III) погано розчиняється та утворює у воді коричневі пластівці, які надають їй кольоровість і каламутність. При значному вмісті заліза (більше 0,3-0,5 мг/л) вода набуває жовто-коричневого забарвлення, з'являється терпкий присмак металу.
Марганець. У концентраціях понад 0,15 мг/л, марганець забарвлює воду в рожевий колір, надає їй неприємний присмак, утворює накип на посуді. Надлишок марганцю у воді блокує ферменти, які перетворюють неорганічний йод в органічний, тим самим, пригнічуючи функцію щитовидної залози.
Мідь. При концентраціях, понад 5,0 мг/л, мідь надає воді відчутний неприємний в'яжучий присмак, фарбується білизна при пранні, спостерігається корозія алюмінієвого та цинкового посуду. Недостатня кількість міді в організмі людини може призвести до розвитку гіпохромної мікроцитарної анемії.
Цинк. Високий вміст у воді цинку погіршує її органолептичні властивості. При концентраціях, понад 5,0 мг/л, сполуки цинку надають воді відчутний неприємний в'яжучий присмак. При недостачі цинку в організмі людини може розвинутися залізодефіцитна анемія, затримка статевого розвитку, а також це негативно впливає на виношування вагітності та розвиток плода.
Друга група. Показники, які характеризують епідемічну безпеку води, поділяються на дві підгрупи: мікробіологічні та паразиталогічні (табл.6.3).
Таблиця 6.3
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна та екологія» автора Буря Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 6. Методика гігієнічної оцінки питної води. Ендемічний флюороз та карієс як гігієнічна проблема, їх профілактика“ на сторінці 3. Приємного читання.
