Розділ 30

— А що таке Перше царство? Я з усім цим не обізнаний.

— L’enfer, — відповів Липа, а потім збагнув, що Голліс не знає французької. — Потойбічний світ. Пекло.

— А з Віккі все гаразд?

— Думаю, що так. Благословенна Мати, ірландка-Арлекін, залишила Майї супутниковий телефон. За останні дні ми багато разів їм телефонували, але ніхто не відповів. Мадам через це дуже роздратувалася. Наразі вона їде назад до Ірландії.

— Майя розповідала мені про Благословенну Матір. Я гадав, вона загинула.

Липа додав у кавоварку окропу.

— Смію вас запевнити, що ця пані жива й здорова.

— А як Ґабріел? Мені можна з ним побачитися? Вінстон сказав, що він у Лондоні.

— Благословенна Мати привезла його до Лондона, а потім він загубився.

Голліс обернувся й здивовано глянув на Липу.

— Про що ви говорите?

— Наш Мандрівник подався до Першого царства шукати свого батька. Він і досі живий, але ще не повернувся.

— А де ж тіло?

— Може, спочатку кави поп’єте?

— На фіга мені та кава! Де Ґабріел?! Він — мій друг.

Липа знизав своїми широкими плечима.

— Ідіть коридором до спальні...

Голліс вийшов з кухні й у маленькій задрипаній кімнаті знайшов Ґабріела, який лежав у ліжку. Тіло Мандрівника обм’якло й не реагувало на подразники — наче Ґабріел перебував у стані летаргії. Сівши на край ліжка, Голліс торкнувся руки Мандрівника. Він знав, що Ґабріел навряд чи його почує, але йому все одно закортіло поговорити з ним.

— Привіт, Ґейбе. Це твій друг Голліс. Не хвилюйся. Я захищатиму тебе.

— От і добре. Це саме те, що нам потрібно. — Голліс обернувся й побачив у проході Липу. — Ми плататимемо вам п’ятсот фунтів на тиждень.