Розділ 18

— Даруйте, сер, але кімнату зайнято.

— Так, але там — наш приятель. Тому йди в сраку та не заважай нам.

Голліс повільно підняв руки, наче збираючись обійняти нападника, але раптом різко вдарив коротуна обома руками по вухах. Удар був надто сильним, отже, той не втримався на ногах і впав на спину. Музика була такою гучною, а світло таким сліпуче-яскравим, що ніхто й не помітив цієї сутички. Голліс переступив через розпростерте тіло й рушив далі.

Високий найманець уже був узявся за ручку дверей, але, помітивши Голліса, зреагував миттєво. Голліс знав, що кожен, хто тримає ніж, забагато уваги зосереджує саме на смертоносному лезі, яке є втіленням невблаганної жорстокості та смерті.

Він замахнувся, наче збираючись ухопити чужинця за руку, а коли той спробував штиркнути його ножем, рвучко відхилився назад і вдарив нападника носком у живіт. Найманець кавкнув і скрутився, хапаючи ротом повітря. Голліс урізав його хуком ізнизу, і той полетів через перила. Люди на танцмайданчику заверещали, але музика й далі грала як нічого не було. Голліс побіг назад по проходу, проштовхуючись крізь скупчення людей за столиками. Діставшись задніх сходів, він помітив, що крізь юрму пробираються ще три найманці. Один з них був літнім чоловіком в окулярах з тонкою металевою оправою. Невже це Натан Бун, котрий убив Майїного батька? Майя напала б на нього не замислюючись, але Голліс не зупинився й побіг далі.

Натовп сколихнувся й заметався, наче стадо тварин, що відчули запах смерті. Спустившись на танцмайданчик, Голліс став пробиватися вперед, розштовхуючи людей на своєму шляху. Нарешті від дістався коридору, сполученого з кухнею та кімнатами для відпочинку. Гурт молодих жінок про щось весело гомонів, поблискуючи косметичними дзеркальцями. Голліс проскочив повз них і вибіг у двері, що вели до пожежних сходів.

У коридорі стояли двоє найманців Табула в навушниках. Вони вже встигли дістати всю потрібну інформацію й чекали на нього. Один з них підніс балончик і приснув якоюсь хімією Голлісові в очі.

Біль був нестерпним. Голлісу здалося, що його очі палають вогнем. Осліпнувши, він не міг захищатись, і тієї ж миті відчув чийсь кулак, який зі страшною силою загатив йому в ніс. Немов потопаючий, Голліс ухопився за нападника, струсонув його й ударив головою в обличчя.

Ворог упав на бетонну підлогу, але другий найманець обхопив Голліса за шию й почав душити. Голліс укусив його за передпліччя й, почувши дикий вереск, ухопив нападника за руку, заламав її за спину з такою люттю, що вона хруснула та зламалася.

«Я нічого не бачу. Мене осліпили», — промайнуло в його голові. Торкаючись руками цегляної стіни, Голліс кинувся вперед, зусібіч оточений безпросвітним мороком.