Розділ 15

— У цій будівлі дві секції, — попередила місіс Брюстер. — Спочатку ми ввійдемо до громадської зони, тож будь обачливим.

Вона наблизилася до глухих дверей з камерами стеження. Збоку на стіні висіла пластикова табличка з написом англійською, яка зазначала, що в будинку розташовано управління компанії «Персональний клієнт».

— Це британська компанія? — поцікавився Майкл.

— Ні, чому ж. Цілковито німецька, — відповіла місіс Брюстер і натиснула на кнопку дзвінка. — Це Ларс порекомендував нам дати компанії англійську назву. Вона створює в персоналу враження, що він має справу з чимось сучасним і міжнародним.

Двері клацнули й відчинилися; за ними показалася яскраво освітлена приймальня. Молодиця років двадцяти з гаком, із каблучками у вухах, губах та носі глянула на них і привітно посміхнулася:

— Ласкаво просимо до компанії «Персональний клієнт». Чимось допомогти?

— Мене звати місіс Брюстер, а це — містер Корріґан. Ми є технічними консультантами й хотіли б оглянути комп’ютер. Гадаю, містер Райхґардт знає, що ми маємо сьогодні прийти.

— Так, звісно. — Молодиця подала місіс Брюстер запечатаний конверт. — Спочатку вам треба пройти...

— Знаю, люба. Мені вже доводилося тут бувати.

Вони підійшли до ліфта поруч із конференц-залою зі скляними стінами. Там, за великим столом, сиділа група працівників компанії — здебільшого люди трохи старші за тридцять років. Вони обідали та про щось гомоніли.

Місіс Брюстер розірвала конверт, витягла з нього пластикову картку й помахала нею перед давачем ліфта. Двері ковзнули й відчинилися, вони ввійшли всередину, і місіс Брюстер удруге помахала карткою.

— Ми їдемо в підвал. Тільки через нього можна потрапити до вежі.

— А можна дещо спитати?

— Так. Ми вже поза межами громадської зони.

— Цікаво, а що самі працівники думають про свою роботу? Вони здогадуються про її справжній сенс?

— Із цим усе гаразд. Цілком законно. Їм сказали, що «Персональний клієнт» — це надсучасна маркетингова фірма, що збирає демографічні дані. Як відомо, рекламна діяльність, спрямована на окремі групи населення — це геть застарілий метод. У майбутньому вся реклама буде спрямовуватись на кожного окремого клієнта. Коли на вулиці ви надибаєте рекламний щит, то він зчитає інформацію з вашого радіочастотного чипа й висвітить ваше ім’я. Ті енергійні молоді люди, що їх ти щойно бачив, розшукують усілякі джерела інформації про берлінців і вводять їх у комп’ютер.

Двері ліфта розчинились, і вони опинились у великому підвальному приміщенні без внутрішніх стін. Майклові здалося, що він бачить великий цех без робітників. Він був заповнений різною машинерією та комунікаційним устаткуванням.

— Он там стоїть резервний генератор, — сказала місіс Брюстер, показуючи ліворуч. — А це — кондиціонер і очищувач повітря, бо саме собою зрозуміло, що наш комп’ютер не любить працювати в забрудненій атмосфері.

Білою фарбою на підлозі було позначено прохід, і вони рушили по ньому в протилежний кінець приміщення. Машинерія виглядала разюче, але Майклові все не йшли з думки люди, яких він бачив на екрані конференц-зали на острові Дарк-айленд.

— Отже, працівники не знають, що вони допомагають створювати програму «Двійник»? — спитав він.