Розділ 11

Генерал Неш розсміявся, решта теж не втрималася. Деякі з Братів біля комп’ютерних моніторів теж засміялися. Єнсен пригнічено втупився в підлогу та пробурмотів:

— Я... я купив це для свого приятеля.

— Даруйте, професоре, якщо я завдав вам якихось незручностей, — сказав промовець.

— Але ж ви знаєте правила, — відрубала місіс Брюстер. — У Паноптиконі всі ми рівні.

— Саме так, — погодився Райхґардт. — Через те що нині наші ресурси є обмеженими, нам поки що вистачає комп’ютерних ресурсів, щоб запустити програму «Двійник» лише в одному місті — в Берліні. Повністю вона запрацює за два тижні. Коли ж система запрацює, то перед місцевою владою постане...

— Терористична загроза, — підхопив Неш.

— Або щось на кшталт цього. І саме в цей критичний момент Вічнозелений фонд запропонує програму «Двійник» своїм друзям у німецькому уряді. Щойно цю програму встановлять, наші політичні спільники намагатимуться зробити її всесвітньою системою. Програма «Двійник» — не лише знаряддя проти терористів та кримінальників. Компаніям сподобається ідея системи, здатної чітко визначати місцеперебування працівника та його дії. Чи вживає цей працівник спиртне під час обідньої перерви? Чи, може, він ходить увечері до бібліотеки, щоб узяти там з полиці книжку непристойного змісту? Програма дозволить існування на ринку певних неоднозначних і суперечливих книжок та фільмів. І реакція загалу на ці товари забезпечить нам додаткову інформацію, яку ми використаємо, створюючи нашу віртуальну реальність.

Запанувала нетривала тиша, і Майкл не проминув скористатися нагодою.

— Я хотів би дещо сказати.

На обличчі генерала Неша відбився подив.

— Зараз — недоречний час і недоречне місце, Майкле. Можеш подати мені свої зауваження письмово після наради.

— А я не згодна, — втрутилася місіс Брюстер. — Особисто мені дуже кортить послухати думку нашого Мандрівника.

Єнсен хутко кивнув. Він палав бажанням якомога швидше перейти до іншої теми, яка б не стосувалася віртуального професора на екрані.

— Інколи буває корисно поглянути на проблему під іншим кутом зору, — зауважив він.

Майкл підвівся й повернувся обличчям до Братів. У кожного з тих, хто сидів перед ним, на обличчі була маска, витворена роками брехні, — обличчя дорослої людини, що навчилася приховувати емоції, що їх вона відверто виражала в дитинстві. Майкл придивився до цих масок — і вони подрібнилися на маленькі фрагменти реальності.

— Програма «Двійник» — чудове технічне досягнення, — почав він. — Якщо її успішно застосувати в Берліні, то так само успішно її можна поширити й на інші країни. Утім, є одна небезпека, котра може зруйнувати всю систему. — Він зробив паузу й обвів залу поглядом. — У нашому світі є один активний Мандрівник. Людина, здатна організувати опір вашим планам.

— Твій брат не є для нас серйозною проблемою, — зауважив Неш. — Він — утікач, який не має жодної підтримки.

— Ідеться не про Ґабріела. Я кажу про свого батька.

Майкл помітив лють на обличчі Кеннарда Неша й подив — у решти присутніх. Генерал не розповів їм про Метью Корріґана. Можливо, він не хотів виглядати слабким і вразливим.

— Вибач, будь ласка, — почала місіс Брюстер тоном людини, котра щойно помітила помилку в ресторанному меню. — Але хіба твій батько не зник багато років тому?