Розділ 87

Ленґдон нічого не бачив, але відчував мірну пульсацію всередині куба.

— Оце тихе постукування, — пояснив Вінстон, — то розріджувач системи охолодження імпульсних трубок. Ця система видає звуки, схожі на людське серцебиття.

«Точно!» — подумав Ленґдон, знервований таким порівнянням.

Поволі всередині куба засвітилися червоні лампочки. Спочатку Ленґдонові було видно тільки білий туман і голу підлогу — порожню квадратну кімнату. Потім, коли світло розгорілося, над підлогою щось заблищало, і професор помітив вигадливий металевий циліндр, що, подібно до сталактита, звисав зі стелі за склом.

— А оце, — пояснив Вінстон, — те, що куб зберігає в холоді.

Підвішений по той бік скла циліндричний предмет був завдовжки приблизно півтора метра, складався з семи горизонтальних кілець, так що кожне нижче мало менший діаметр. Вони утворювали таку собі колону з розташованих одне над одним дисків, закріплених на тонких вертикальних стрижнях. Простір між блискучими металевими дисками заповнювала рідка сітка з тонких дротів. Навколо приладу клубочився морозяний туман.

— E-Wave! — оголосив Вінстон. — Квантовий стрибок — перепрошую за каламбур — порівняно з розробленим NASA і Google D-Wave.

Вінстон швидко пояснив, що D-Wave — перший у світі елементарний «квантовий комп’ютер» — відкрив своєю появою новий прекрасний світ обчислювальних можливостей, який учені ще не до кінця зрозуміли. Квантовий комп’ютинг, на відміну від двійкового методу збереження інформації, використовував квантові стани субатомних частинок, від чого різко зросли швидкість, потужність і гнучкість.

— Квантовий комп’ютер Едмонда, — продовжував Вінстон, — структурно не надто різниться від D-Wave. Єдиною відмінністю є металевий куб навколо комп’ютера. Куб вкритий осмієм — рідкісним хімічним елементом із надзвичайно високою густиною, який утворює потужний магнітний, термальний і квантовий захист, а також, гадаю, задовольняв любов Едмонда до драматичних ефектів.

Ленґдон усміхнувся: у нього також виникла ця думка.

— Останні кілька років, поки Квантова лабораторія штучного інтелекту Google використовувала машини на кшталт D-Wave для посилення здатності комп’ютерів до навчання, Едмонд таємно обскакав їх із цим апаратом. І вдалося йому це завдяки одній-єдиній сміливій ідеї… — Вінстон витримав паузу. — Дві півкулі!

Ленґдон насупив брови. «Північна і Південна?»

— Дві півкулі мозку, — продовжив Вінстон, — ліва і права.

Тепер Ленґдон зрозумів, що мається на увазі: адже однією з причин виняткової творчої активності людини є те, що дві півкулі її мозку працюють у різний спосіб. Ліва відповідає за аналітичне і словесне мислення, а права — інтуїтивна і «воліє» мати справу з картинками, а не словами.

— Річ у тому, — мовив Вінстон, — що Едмонд вирішив створити синтетичний мозок, який би копіював людський, тобто був поділений на ліву і праву півкулі. Хоча в нашому випадку частини правильніше було назвати «верхня» і «нижня».

Ленґдон відступив і подивився вниз на машинерію, яка гула внизу, а потім — знову на мовчазний «сталактит» у кубі. «Дві різні машини об’єднані в одну — як мозок із двох півкуль».

— Якщо їх запустити в роботу як одну систему, — вів далі Вінстон, — дві машини по-різному підходять до розв’язання завдань, отже, між ними відбуваються ті самі конфлікти і компроміси, що й між півкулями людського мозку, від чого штучний інтелект значно швидше навчається, виявляє творчі здібності і, певною мірою… людську природу. У моєму випадку Едмонд дав мені засоби, аби я навчався бути людиною зі спостереження за світом і формування притаманних людям рис: гумору, бажання співпрацювати, виносити оцінні судження, навіть почуття етики.

«Неймовірно!» — подумав Ленґдон.

— Отже, цей подвійний комп’ютер, по суті, ви і є?!

Вінстон засміявся.